Чому дитячі прорізувачі для зубів не такі вже й безпечні та 15 інших міфів, про які невідомо батькам

Дитинку варто підстригати — щоб волоссячко росло густішим. Найкраще діти вчаться з 3-річного віку. Міф чи правда? Такі міфи — лиш декотрі серед тих, з якими стикаються батьки у процесі виховання малюків. Звідусюди лунають непрохані поради й забобони, і стає цікаво: котрі з них — правдиві, а котрі — байки.

Сьогодні ми в Тутка розглянули наукове підґрунтя популярних понять, про які батьки з усього світу чули чи читали. І подамо наукове обґрунтування найпоширеніших із них.

Міф 1: Дитячі прорізувачі для зубів — обов’язкова річ

міф

Дитячі логопеди переконують, що дитячі прорізувачі для зубок впливають на дитячу вимову. Виявляється, дітки, які полюбляли ці пристосування, не здатні розрізняти звуки, адже язик і слух дуже тісно пов’язані. Навіть малюки, які ще не почали розмовляти, використовують язик задля розуміння вимови дорослих і звуконаслідування, а з прорізувачем язик завжди зайнятий.

Міф 2: Дітки засинають тоді, коли втомлюються

міф

Ви колись чули фразу “друге дихання”? Батьки вже знеможені, а дитина — жвава і активна, з новим припливом сил? І все це — посеред ночі? Ми часто засинаємо тоді, коли втомилися. Але з малюками так не працює.

Справді, перевтомлені малята починають гасати по будинку в чудесному настрої. І ситуація лише поглиблюється: чим більше вони втомлені, тим важче вкласти їх спати, та і вночі такі шибайголови будуть прокидатися частіше.

Читайте також: В котрому віці дитині варто доручати домашні обов’язки?

Міф 3: До 18 місяців – 2 років дитина навіть слухати не хоче за привчання до горщика

Насправді немає чітко визначеного часу щодо початку привчання до горщика. Педіатри пояснюють, що батьки бажають цей процес прискорити, проте діти в той момент ще до цього не готові. Згідно з Американською асоціацією сімейних психіатрів, привчання до горщика доцільно почати між 21 та 36 місяцем життя дитини. І до цього моменту воно буде недоцільним.

Міф 4: На дитину не впливає увімкнений поруч телевізор

міф

І ми всі так робимо: залишаємо телевізор увімкненим, навіть його не переглядаючи. Наука ж переконує, що якщо в домі живуть маленькі діти, краще так не робити. Малята не здатні до мультизадачності, тож якщо на фоні працює телевізор, то він перешкоджає їх іграм, заважає зосередитися на навчанні тощо. Телевізор, який постійно увімкнений і працює в кімнаті, затримує розвиток дитини, яка ще не досягла 2-річного віку. Та і вже старші діти можуть під впливом телебачення промовляти геть невідповідні до свого віку слова.

Міф 5: Дітям обов’язково подати базові навчальні тезиси до 3 років, інакше час потім буде втрачено

Вважається найбільш суворим серед міфів — що для діток, що для батьків. Він популярний вже віддавна й зродився після неправильної інтерпретації та наукового пояснення особливостей людського мозку. Ще в далекому 1999-му Джон Бруєр у своїй книзі зробив сенсаційну заяву. Та це абсолютно не означає, що втрата зв’язків між нейронами спровокує низький рівень IQ у дитини.

Його відкриття мало на увазі, що до 3-річного віку дитина формує досить міцні нейронні зв’язки у відповідь на найбільш експресивні життєві події, котрі й закарбовуються в мозку. Та мозок — пластичний, і 3-річній дитині нічого хвилюватися за свій розвиток: вона все швидко сприймає і вивчає.

Міф 6: Дорогі іграшки — обов’язкові для дитячого навчання

міф

Дорогі інтерактивні забавки широко розрекламовані як “навчальні й розвивальні”, і їх виробники закладаються, що їх вироби обов’язково навчать вашу дитину розмовляти. А насправді такі іграшки вбивають дитячу фантазію. Вони все роблять за дітей, не стимулюючи їх творчу діяльність, — так переконані психологи. І найкращий засіб для того, щоб стимулювати розвиток усного мовлення у дитини, — це живе спілкування між дорослими й дітьми.

Міф 7: Дитячі ходунці допомагають дитині почати ходити

міф

Навіть якщо дитинка використовує їх під вашим невсипущим наглядом, потенційна загроза здоров’ю дитини все ж є. Ходунці розвивають міцність ще несформованих м’язів, і на суглоби, як і на коліна, припадає великий тиск, тож починає неправильно формуватися скелет. Саме через оці всі ризики дитячі ходунці з 2004-го року були офіційно заборонені в Канаді.

Міф 8: Обстригання дитячого волоссячка укріпить його корені, і воно буде рости густішим

Досі немає наукового підтвердження того, що обстригання дитячого волоссячка допоможе в майбутньому зробити дитячу шевелюру більш густою. Структура волосся закладається на генетичному рівні, і змінюється вона тільки після хіміотерапії, — така думка вчених.

Міф 9: Пізніше вкласти ввечері = дитина довше буде спати вранці

міф

Сон — мрія багатьох батьків. Все ж, думка, що якщо маля пізніше вкласти ввечері, то воно буде довше спати вранці, — поширений міф. Всупереч пізньому вкладанню, дитина керується своїм, внутрішнім годинником, і прокинеться вранці, згідно з останнім, в один і той самий час.

Міф 10: Дорослі “сюсюкання”, якими вони звертаються до дитини, сповільнюють мовний розвиток малюка

“Дитяча мова” чи “сюсюкання” насправді сприяють розвитку дитини та прискорюють мовленнєву діяльність. Солодкий голосок, яким батьки часто звертаються до малюків, сигналізує, що звертаються вони саме до них, допомагають малечі розрізняти різні звуки та слова. Та не варто забувати, що “дитячою мовою” треба розмовляти лише з дітками до 2 років, нею не рекомендується розмовляти з дітками середнього та старшого дитячого віку.

Міф 11: Навчальні телепередачі, застосунки на ґаджетах і флеш-картки навчать дитину розмовляти

міф

Дитина найкраще вчиться у грі та під час спілкування з дорослими. Психологи певні, що телебачення не притуплює дитячого розвитку, та і навчити малих розмовляти воно також не здатне. Найкращий спосіб подати дитині новий словник та навички розмовного мовлення — перебувати з дитиною у звичному для неї мовному оточенні.

Саме ви, батьки, можете навчити малюків нових слів, граючись з ними віч-на-віч. Така невимушена взаємодія чинить на дитину найсильніший вплив, так маля навчається і нових слів, і їх вживання у звичному контексті.

Міф 12: Погані батьки залишають діток гратися самих

міф

Насправді батьки можуть залишити дитину гратися саму, та у безпечному місці (залежно від віку дитини та місцезнаходження дорослих). Чим більше батьки беруть участь у грі, тим більше дітки наслідують їх приклад, не вчаться самих себе розважати й планувати власний перебіг гри. Як і батькам корисно гратися з дітьми, так і малим варто дозволяти гратися самим. Гра насамоті розвиває дитячу творчість, адже малеча сама вигадує головних героїв та сценарій гри.

Міф 13: Дитячі пляшечки та пустунці відрізняються “хорошим” і “поганим” дизайном

Ми не можемо подати зараз список пляшечок чи пустунців для діток з ідеальною формою, адже кожна дитина — індивідуальна, в кожної свої потреби та фізіологічні особливості. Алі Вінґ, засновник і менеджер Giggle, пише, що більшість батьків жаліється на протікання пляшечок чи пустунців, але така форма відповідає природньому смоктанню дитини: малюки також не в змозі пити молочко з маминих грудей чи пляшечки без протікання останнього. Радимо батькам придбати різні форми та види цих дитячих товарів і випробувати на дитині: котрий підійде їй найкраще.

Міф 14: Варто запобігти прив’язанню дитини до няньки

міф

Ви залишаєте дитину на няньку, і материнські інстинкти просто волають, коли ваша дитинка прив’язується до цієї людини. Звісно, маля сприймає нянечку як ще одного з батьків, та психологи наголошують, що прив’язання до няньки — нормальна і корисна річ. Саме так дитина навчається, як ладнати з іншими дорослими, довіряти їм. Навіть більше: ті дітки, поруч з якими знаходяться більше людей, котрим вони можуть довіряти, стають більш впевненими в собі, аніж ті малята, які таких осіб не мають.

Міф 15: Плачі дитині всі між собою схожі

У спілкуванні з батьками дитина розвиває цілу низку варіантів плачу. Кричить, бо голодна, бо хоче спатки, бо мокрий підгузок, — звукові нюанси плачів дуже відрізняються. І психологи запевняють, що з часом батьки таки вчаться їх розрізняти. Звісно, на це потрібен час, та так і є. Так, з часом батьки відрізняють протяжний совиний звук “о” – маля втомилося, “иии” – хоче їсти, “иии” – “візьми мене на руки”.

А в які байки щодо виховання дітей ви не вірите? Чи розвіяли ми ваші забобони?

За матеріалами

Оцініть статтю
Тутка
Чому дитячі прорізувачі для зубів не такі вже й безпечні та 15 інших міфів, про які невідомо батькам
20 рідкісних фото зірок з 90-х, які нечасто зустрінеш в Інтернеті та не знайдеш в Інстаґрам