Критика буває різною, інколи вона дуже болісна та нищівна. Як правильно на неї відреагувати? Чи завжди вона потрібна, доречна і доцільна? Тутка з’ясував, і вам розповість.
Ти жахливо сьогодні виглядаєш! Знову погладшала?
Хто таку нечепуру заміж візьме?
Шкода, але я можу оцінити твою роботу тільки на трієчку…
Якщо ти продовжуєш читати цю статтю, то, вірогідно, ти НЕ любиш критику.
Дивно, але є люди, які чхати хотіли на чужі коментарі. Вони взагалі не реагують ні на причіпки, ні на зауваження. Зате коли справа доходить до тебе, ти відчуваєш мовби паралізуючий страх. Серце починає шалено битися, з’являється образа чи агресія. Тобі хочеться надутися, розпсихуватися, і, звичайно, помститися тому, хто наговорив про тебе стільки гидот!
Читайте також: 15 способів викинути з голови кого завгодно. Не нахмурюйте розум!
Чому так боляче сприймати критику?
За 5 хвилин ми розкриємо тобі головну причину, про яку ти навіть не здогадуєшся.
Але спочатку невелика історія. Якось Джек Кенфілд під час свого виступу на тренінгу підійшов до однієї з учасниць і сказав:
«Вперше серед слухачів я бачу настільки дурну людину!» ⠀
Дівчина дуже засмутилася, але Джек запевнив її, що це — лише вправа. Після цього він знову поглянув на дівчину і цього разу сказав: «Вперше на моєму семінарі людина з зеленими волоссям!» ⠀
Реакція дівчини не змусила себе чекати, і вона розсміялася. Джек запитав, чому та сміється, і дівчина відповіла: «У мене немає зеленого волосся!». ⠀
Тоді Джек поставив ще одне запитання: «Чому ж ви образилися на мене першого разу?» ⠀
У залі повисла тиша… ⠀
Критика, осуд, образливі слова зачіпають тебе тільки в одному випадку — якщо ти погоджуєшся з ними.
Щоразу, беручи близько до серця все, що тобі сказали, задумайся, чому тебе це зачепило?
«Між подразником і реакцією стоїть наша найбільша сила — свобода вибору»
Стівен Кові
Ніхто не може тебе образити, крім тебе самого! Образитися, захищатися або ігнорувати — це тільки твоє рішення і твоя інтерпретація подій.
Пропонуємо тобі кілька порад, які допоможуть зберегти купу нервів і вийти з конфлікту переможцем!
1. Зрозумій, чи об’єктивна критика?
Перед тим, як брати все близько до серця, зрозумій, наскільки компетентний твій критик? Наприклад, тобі сказала мама, що у тебе криві ноги (вуха, рот) – потрібне підкреслити. Дай собі закономірне запитання. Твоя мама — експерт в області краси? Чи є у неї б’юті-блог в Інстаграм з 2 мільйонами підписників? На скільки конкурсів «Міс Всесвіт» її запрошували як суддю? Чи є у мами хоч якась освіта, яка стосується краси?
Або, припустимо, ти хочеш відкрити свій бізнес. Але твої родичі кажуть: «Не лізь! Все одно у тебе не вийде! Все давно вже куплено! Куди ти лізеш? Тільки гроші викинеш на вітер!»
Запитай себе, хто з них особисто відкрив і успішно веде свій бізнес? Чи є ці люди фінансовими експертами? Наскільки серйозно вони розбираються в ніші, в якій ти хочеш запустити бізнес?
Всі ці запитання не обов’язково давати вголос. Просто зроби для себе висновок. А висновок тут може бути тільки один: кардіохірург не може професійно судити роботу проктолога, а проктолог не може судити роботу хірурга. Чому ж тоді ти дослухаєшся до непрофесійних думок? Можливо, варто послухати дійсно компетентну людину?
2. Умій встановлювати особисті кордони
Зовсім недавно, на онлайн-консультації, ми прочитали цікаву техніку, яка допоможе адекватно реагувати на критику й виходити переможцем з будь-якої ситуації. Техніка «Я бачу, Я відчуваю, Я думаю» допоможе і тобі розставити в суперечці все по місцях, не ображаючи опонента.
Який принцип дії техніки?
- У першій частині ти кажеш «Я бачу» і констатуєш проблему.
- У другій частині ти кажеш «Я відчуваю» про свої емоції з приводу того, що відбувається.
- У третій частині кажеш «Я думаю», виставляючи особисті кордони та наслідки.
Наприклад, тебе дратує, що чоловік постійно розкидає по кімнаті свої брудні шкарпетки.
ЯК НЕ ТРЕБА:
А! Знову ти розкидав шкарпетки! Я тут прибираю цілий день, а ти знову! Невже так важко запам’ятати, куди потрібно їх складати? Тобі самому не противно, що вони всюди валяються? Ти мене не любиш, тобі на мене наплювати!
ЯК ТРЕБА:
– Коханий, я бачу, що брудні шкарпетки лежать на підлозі…
Це перша частина (Я бачу). Констатація факту, цим ти нікого не образила.
– Ти знаєш, я так переживаю, коли у нас вдома все розкидано. Для мене дуже важливо, щоб було чисто.
Це (Я відчуваю) відкриття емоцій через я-повідомлення. Ти не перейшла на особистості, і не звинуватила чоловіка. Ти просто розповіла про свої почуття.
– Я думаю, що якщо цілий день буду прибирати, то буду дуже втомлюватися і не зможу поїхати в магазин, щоб купити еротичну білизну для сьогоднішнього вечора з тобою.
Це (Я думаю) чітке виставлення кордонів. Чоловік розуміє, що якщо є брудні шкарпетки на підлозі, то немає якісного сексу.
Як ти думаєш, якою буде реакція чоловіка в першому і в другому випадку? Таким чином без образ і скандалів ти виставила особисті кордони і передала повідомлення: зі мною так не можна! Ти чітко подбала про наслідки, не переходячи на особистості й нікого не звинуватила.
3. Зрозумій, про що кричить людина?
І ось на тебе кричать так, що в кімнаті тремтять скла, а слина, наповнена жовчю, так і капає з рота твого критика. Що робити? Зупинитися і проаналізувати.
«Вчися відокремлювати зерна від лушпиння, а мух від котлет»
Олена Керріган
Постарайся викинути всі образливі слова з монологу критика. Відповідай на запитання, про що до тебе намагається докричатися людина?
Наприклад, маленька дитина може кричати в ліжечку. Але навіть у неї є на це причина. Вона або голодна, або пелюшки мокрі, або щось болить.
Що болить у твого критика? Який запит він намагається вирішити? Як тільки ти зрозумієш — можеш вважати, що конфлікт вирішений на 70%.
4. Ніколи не «ковтай» образу
Вченими давно доведено, що багато хвороб — від нервів.
Ніколи не мовчи, вчися висловлювати свої емоції. Якщо тобі прикро, страшно або неприємно, так і скажи про це кривдникові.
Особисто я вірю в психосоматичні захворювання. За багатьма клієнтами я помічаю, що ті, хто не вміє розповідати про свої болі, часто страждають застудним захворюваннями і особливо ангінами. Хворе горло — це «привіт» від тіла. Воно сигналізує, що в ньому накопичився «клубок» невисловлених образ. Сильні образи можуть переходити навіть в ракові захворювання. Тому чим раніше ти почнеш говорити, тим краще.
Вчися ставити зустрічні запитання:
- Що саме тобі не подобається?
- Чому ти думаєш, що так буде краще?
- Для чого нам так важливо це зробити?
- Чи правильно я тебе чую, що тобі не сподобалося…?
Зустрічні запитання зазвичай охолоджують критика і зрушують фокус уваги в мирне русло. Навчися застосовувати техніку я-повідомлення, про яку ми розповідали вище.
5. Зрозумій свою звичну реакцію на критику: образа чи агресія?
У той момент, коли тебе критикують, постарайся зробити паузу і зрозуміти, що ти відчуваєш? Тобі прикро, і хочеться заплакати? Чи ти нервуєш, і тобі хочеться помститися? Як правильно реагувати на неприємну критику?
Є два варіанти. У відповідь на критику твій мозок звик віддавати наказ викидати в кров один з двох гормонів: адреналін (гнів і роздратування), або норадреналін (заціпеніння і розгубленість).
У чому різниця? Поясню на прикладі. Є така легенда, що відомий полководець, Олександр Македонський отак перевіряв своїх кандидатів на воєначальники. Під час гучної гостини Олександр вдавав, що нападає на кандидата. З диким криком він кидався на нього і замахувався мечем, а далі спостерігав за реакцією. Якщо людина бліднула (норадреналін) — боягуз, не гідний звання. Якщо червоніла від гніву (адреналін) — отже хоробра і ніколи не зрадить. Кажуть, що під час боїв Олександр в перші шеренги ставив тих, хто червонів, а в останні — тих, хто бліднув.
Зі схожою «перевіркою» ми зіткнулися на конкретному прикладі. Психологиня розповідає, як прийшла на співбесіду до поважного керівника великої нафтової компанії.
Не встигла вона переступити через поріг, як почула: «Ви мені не підходите! Йдіть додому! Не витрачайте ні свій, ні мій час! Таких товстих кандидатів, як ви, я до себе в помічники навіть не розглядаю!»
У неї почався істеричний сміх, але вона не зупинилася, а підійшла до столу керівника і без запрошення сіла в найближче крісло. «Хочете поговорити про це?» — продовжувала сміятися вона.
Чи потрібно казати, що співбесіда пройшла успішно? Пропрацювали вони з цим керівником майже два роки. А на співбесіді він таким чином відразу ж відсівав тих, у кого не розвинена стресостійкість і занижена самооцінка.
6. Зрозумій, що ти не долар, щоб усім подобатися
Скільки людей — стільки й думок. Тому не варто бути гарним для всіх. Перевір, чи немає у тебе синдрому відмінника, перестань запихати себе на останнє місце і навчися цінувати себе по-справжньому.
Як ви реагуєте на критику? Розкажіть і нам.
