В часи цифрової орієнтації суспільства, коли в нашому житті впевнено вкорінюються різноманітні ґаджети, нас нещадно атакує вірус цифрового слабоумства. Що це таке і як з ним боротися, — Тутка шукав відповідей.
Лікарі й вчені б’ють на сполох. З 2007-го року — з моменту укріплення позицій електронних виробів у нашому світі, у дітей, яких також почали називати “цифровим поколінням”, кваліфікували значні порушення когнітивної й емоційної сфер, рівня контролю та самоконтролю, пригніченість і депресію. Науковці вжахнулися: зміни у мозку діток нагадували такі, які відбуваються після черепно-мозкової травми, вони неминуче призводять до слабоумства.
Читайте також: Мамині чарівні слова. Магія слів МАМИ!
Важко повірити у статистичні дані: в середньому 7-річна дитина вже провела за ґаджетами 1 рік свого життя, а 18-річна – аж 4!!! Звісно, діти сьогодні інші, та їх мозок зі 100-ма мільярдами нейронів не змінився! Британський вчений Таня Бірон зосереджує увагу на тому, що мозок, як і м’язи, треба розвивати, з ним треба працювати, і ніщо не вдосконалює його стан і роботу більше, ніж глибокі роздуми й розв’язання завдань і задач. Все нове, з чим стикається дитина, провокує її мозок до роботи, — відзначає британка.
Вірус цифрового слабоумства вражає усіх дітей без вийнятку, адже більшість свого вільного часу вони проводять зі смартфонами в руках. Лише порівняйте: за останні 10 років тривалість фізичної активності молодшого покоління скоротилася на 90%!!! Вони вже не бігають вулицею, не лазять по деревах і парканах, не граються в стрілялки й хованки, а сидять за планшетами. Але ж дітям потрібно бігати, розвивати м’язи, спілкуватися з іншими дітьми й пізнавати світ. Справді, є за що переживати, адже світ кардинально змінив свої цінності.
Дитина мусить зміцнювати свій організм, сили, м’язи, а з ними й мозок через фізичну активність, прогулянки, здоровий сон.
Як вірус цифрового слабоумства нищить дитячий мозок?
1. Більша кількість часу в мережі знижує кількість зовнішніх стимулів. Дитина не хоче вставати з-за столу і спілкувати з друзями на вулиці.
2. Дитині не відомі почуття співчуття, емпатії, переживання — Інтернет не навчить таких емоцій.
3. Притуплюється пам’ять. Дитина не хоче подумати й самостійно знайти розв’язання проблеми, адже все за неї зробить Інтернет.
Сьюзен Ґрінфілд побоюється, що з часом під впливом цифрового слабоумства мозок стане настільки примітивним, що відповідатиме рівню розвитку мозку маленької дитини.
Вихід звісно є! Перешкодити доступ кисню і припинити вірус цифрового слабоумства можна і можливо, коли трохи обмежити дітям доступ до ґаджетів. Так свого часу робили навіть такі гуру електроніки, як Стів Джобс і Кріс Андерсон. Інші приклади, які надихають, також можна відшукати в мережі й трошки більше часу присвятити розвиткові дитини, не вдаючись до допомоги цифрового світу.
Подбайте про мозок вашої дитини вже сьогодні!
А чи ваша сім’я страждає на вірус цифрового слабоумства? Як боретеся з ним ви?
