Над своїм життям, поведінкою та ставленням до інших людей завжди треба роздумувати.
Людина, яка робить нам боляче, — глибоко нещасна: щаслива людина не образить інших людей, не грубіянить в чергах і не лихословить. Щасливим людям це не потрібно — вони мають свій світ, свою реальність. З їх слів варто робити свої висновки, поки не стало надто… надто пізно.
Тутка сьогодні розповість притчу про бідну сестру та багатого брата… Впевнені, кожен знайде у ній щось для себе.
Бідна сестра жила тим, що дарувала їй земля: продавала овочі та фрукти з городу, сир та молоко від корови, ягоди та гриби з лісу. Тому багатий брат її цурався, ніколи не запрошував до свого розкішного дому, — соромився… Та вона не ображалася, нічого в нього не просила, а завжди передавала родичам гостинці з власного городу.
Читайте також: Погана дружина — щаслива ж
Через деякий час брат збанкрутував: його кинула дружина, діти відвернулися. І він приїхав до сестри.
У селі в сестри панував лад: маленька хатинка в чистоті, корови спокійно мукають у стайні, свині-кури походжають по загороді, городчик охайний, діти в університетах навчаються. А який стіл розкішний накрила, яке все смачне!
Брат засоромився, попросив у рідної душі помочі. Та не відмовила й допомогла і з роботою, і з житлом.
Мораль притчі: цінуйте рідну кров і не плюйте на землю, яка вас годує. У всіх — своя доля, хтось має більше, а хтось менше, проте не варто забувати, що всі ми ходимо під Богом!
