Багатьом серед нас відомо, що риба не лише смачна, але й корисна. Але поміж неї відомі й такі сорти, вживання яких може завдати шкоди здоров’ю.
Тутка розповість про 9 видів риб, які варто вводити до раціону якомога рідше або відмовитися від них взагалі. Читайте та будьте здорові.
Сом може виростати до значних розмірів, і для прискорення цього процесу в багатьох рибних господарствах його підгодовують гормонами. Особливо відрізняється в цьому плані риба, яка імпортується з азійських країн. Безпечний і більш цінний з харчової точки зору той сом, який росте на волі.
Макрель містить ртуть, яка не виводиться, а накопичується в організмі людини, провокуючи різні хвороби. Найменш небезпечна в цьому плані атлантична макрель, її можна їсти без обмежень.
В тунці, особливо в атлантичному та блакитному, міститься багато ртуті. Крім того, тунця, який виріс в природних умовах, на прилавках майже немає, адже він знаходиться на межі зникнення, і вся готова риба надходить із ферм, де її підгодовують антибіотиками та гормонами.
Корисних жирних кислот в тиляпії небагато, а ось за концентрацією шкідливих жирів вона може конкурувати навіть зі свинячим салом. Надмірне вживання цієї риби збільшує рівень поганого холестерину та робить організм більш чутливим до алергенів.
Читайте також: 17 лайфхаків для приготування їжі, про які хотіли б знати навіть шеф-кухарі
Через високий вміст жирової тканини вугор легко абсорбує наявні у воді промислові та сільськогосподарські відходи. Особливо великий рівень інтоксикації цими речовинами в американських особин. Для європейського вугра також характерне зараження великими дозами ртуті.
Основна кількість пангасіуса, якого привозять до нашої країни, вирощується у В’єтнамі, в річці Меконг, яка відноситься до однієї з найбільш забруднених водойм у світі. Крім ртуті, філе цієї риби містить підвищений рівень нітрофуразону та поліфосфатів (канцерогени).
У цієї риби найвищий рівень зараження ртуттю. Крім того, при її вилові часто не дотримуються необхідних правил, тому ризик отримати харчове отруєння високий.
Морський окунь містить достатню кількість ртуті. Крім цього, часто під виглядом морського окуня (особливо в закладах громадського харчування та у випадках, коли продукт продається у вигляді філе) пропонується пангасіус або інші сорти дешевшої риби.
Ця риба містить гемпілотоксин (воскоподібну речовину, що додає м’ясу тварини маслянистого смаку), який не засвоюється організмом. Цей токсин не дає сильної шкоди, але може спровокувати розлад травлення. Щоб зменшити кількість гемпілотоксину, рибу рекомендується смажити або запікати на грилі.
У свіжої риби волога луска сяє та прозорі очі. Візьміть тушку в руки: у риби не першої свіжості в’яло опуститься хвіст. Сухі плавники та сірі, а не яскраво-червоні зябра також свідчать про те, що риба несвіжа.
При придбанні живої риби з акваріума переконайтеся, що вода в ньому чиста, і краще вибирайте особин, які плавають не на поверхні, а в товщині води, ближче до дна.
Якщо ви любите рибалити та потім готувати улов, перевірте водойму на рівень ртуті. Зробити це можна за допомогою спеціального приладу, який називається «аналізатор ртуті».
Купуючи м’ясо лосося, вибирайте те, у якого в м’якоті є білі прожилки, тому що ідеальний яскравий колір філе свідчить про те, що його підфарбовували. Не беріть рибу, у якої на шкірі є яскраві плямки: м’якуш у неї несмачний, і вона була виловлена в період нересту.
