Щоб стати фіґлярем чи то фокусником, не треба купувати ні капелюха, ні кролика. Досить вивчити своє тіло і зрозуміти, що воно таїть багато можливостей. Ми здатні створити зорові ілюзії завдяки особливостям свого зору. І паралізувати тіло, просто звернувшись до законів фізики.
Тутка перевірив трюки на собі й попереджує, що вам однозначно захочеться їх теж повторити.
Почути, як звучить власний голос для інших
Наш голос для нас самих і для інших людей звучить по-різному. Можливо, ви помічали, що в записі ваш голос відрізняється від того, як ви себе зазвичай чуєте. Ось чому так відбувається:
- Голоси інших людей — це звукові коливання, які досягають нашого зовнішнього вуха лише по повітрю і змушують вібрувати барабанну перетинку. Середнє вухо передає вібрації у вушну раковину внутрішнього вуха, де вони стають імпульсами, що посилаються в мозок.
- Наш власний голос — це коливання, у яких відразу два шляхи, через які вони нами сприймаються. Наш голос ми сприймаємо і по повітрі, і через кістки черепа, які вібрують, коли ми говоримо. Через кістку звук проходить не так жваво, як по повітрю, і через додатковий опір зменшується частота сигналу.
- Оскільки ми чуємо свій голос і зовні, і зсередини, він нам здається низьким. Коли ми чуємо свій голос на аудіо, нам він здається іноді писклявим, тому що більш низькочастотні звукові коливання, які проходять через череп, нами тепер не сприймаються. Щоб почути звук, що виробляється черепом, можна одягнути беруші й поговорити.
Щоб почути свій голос таким, яким його чують інші, досить прикласти руки до вух, як на фото. Наприклад, таким методом користуються актори озвучки, щоб контролювати свій голос.
- Підніміть руки до вух. Тримайте долоні біля вух, як на фото вище. Руки потрібно притиснути до голови перед вухами.
- Замість рук можна використовувати картонні аркуші або щось схоже, що допоможе створити звуковий бар’єр.
Читайте також: 20 дивовижних макрофотографій, які дозволять побачити речі незвично близько і розглянути всі деталі
Зробити «листок конюшини» язиком
Деякі люди здатні влаштувати справжнє шоу, викручуючи по-різному свій язик. Наприклад, актор Деніел Редкліфф може не лиш складати язик в трубочку, а й скручувати його на зразок листя конюшини (це складне скручування з декількома вигинами). Деніелу під силу створювати два і три злами. Відомі дані про майстрів, які вміють складати язика і в чотири вигини.
Варто з’ясувати, чи всі люди можуть творити такі дива, чи це вроджена особливість.
Що науці відомо про здатність згортати язик трубочкою?
- У 1940 році Альфред Стертевант зауважив, що приблизно 70% людей європейського походження вміли складати язик трубочкою, а решта 30% не могли цього робити. Звідси пішла думка, що це генетична вроджена особливість.
- Теорію перевірили на однояйцевих близнюках, адже вони мають абсолютно ідентичний набір генів. У дослідженні 1950-х років взяли участь 33 пари близнюків. І у 7 пар здатність скручувати язик не співпадала.
- Альфред Стертевант, побачивши результати нового дослідження, визнав свою помилку. Але міф встиг стати популярним.
- Не так давно дослідник Джон Макдональд попросив 33 студентів факультету біології, які не вміли скручувати язик, щодня тренуватися. В результаті через місяць один студент навчився крутити язиком.
Привітатися вулканським привітом
Герой «Зоряного шляху» Спок у виконанні Леонарда Німоя зробив вулканський салют популярним трюком в 1960-х (спочатку це був релігійний жест). Це — жест рукою з розведеними пальцями: мізинець і безіменний палець дивляться в один бік, вказівний і середній — в інший. У фільмі він означав «Живи довго і хай тобі ведеться» і «Окей».
Жест відомий тим, що деяким людям важко виконувати його належним чином. Навіть акторам «Зоряного шляху» доводилося складати пальці за кадром і після піднімати руку в кадр з уже розведеними пальцями. А актору Закарі Квінто, який виконав роль Спока вже в XXI столітті, взагалі не вдавалося зробити вулканський салют, і режисер Джефрі Джейкоб Абрамс запропонував акторові склеїти пальці разом.
Побутує така думка, що деякі люди не здатні повторити рух за Споком через нерухомість сухожиль. З усіх пальців безіменний рідше застосовується поодинці, і окремо ним рухати складніше, ніж іншими, адже у безіменного пальця сухожилля пов’язані з пальцями, розташованими поруч.
Зазвичай ми використовуємо окремо безіменний при грі на музичних інструментах й іноді при роботі на клавіатурі (простежте, а як у вас?).
Є й інші дані про можливі причини того, що в людини не виходить показати цей жест. Таке може бути при травмі ліктьового нерву, наприклад через інфекцію.
Виконати танець живота
Це не магія і не чаклунство, а вправи з йоги. «Наулі» – масаж внутрішніх органів живота круговими рухами черевних м’язів. Можна навчитися так робити самостійно, але все ж краще спочатку потренуватися з тренерами.
- Щоб виконати «Наулі», найперше потрібно навчитися робити «вакуум». Ця вправа для м’язів черевного пресу, яка підвищує тонус внутрішнього поперечного м’язу. Завдяки їй талія зменшується. У йозі «вакуум» називається «уддіяна бандха» – «черевний замок».
- При виконанні вправи «вакуум» живіт втягується всередину і вгору, під нижній край грудної клітки, за рахунок того, що легені звільняються від повітря. І в цьому стані потрібно скорочувати центральні та бічні м’язи живота. При цьому руки можуть бути на колінах, а по черзі переносячи вагу тіла з однієї руки на іншу, ви напружуєте м’язи.
Зробити неіснуючу дірку в долоні
У людини бінокулярний зір. Це дає простір для створення ілюзій. Але перед тим, як взятися до фокусів, варто розібратися в тому, який зір називають бінокулярним.
- Слово «бінокулярний» нагадує слово «бінокль», що має латинське коріння: binoculus значить «двоокий». Виходить, бінокулярний — це двоокий зір, тобто здатність одночасно чітко бачити зображення предмета обома очима.
- Ми одержуємо зображення з обох очей, і далі в гру вступає механізм під назвою фузія: відбувається злиття зорових образів, які виникають окремо в кожному оці.
Завдяки тому, що люди мають бінокулярний зір, можна виконати трюк з «діркою» в долоні:
- Вам буде потрібно довга трубка. Можна взяти, наприклад, рулон фольги або харчової плівки.
- Правою рукою до правого ока піднесіть рулон. При цьому тримайте обидва ока розплющеними.
- Прикладіть ліву руку до лівого боку трубки пальцями вгору і долонею до себе.
- Побачте, як зливаються зображення трубки і долоні. І в долоні ви побачите отвір від трубки. Якщо ефект не проявив себе, порухайте лівою долонею назад і вперед уздовж трубки.
Створити ілюзію пальця, який літає
Ще одну зорову ілюзію можна створити завдяки акомодаційному апарату ока — він дозволяє оку фокусувати зображення і пристосовує до зміни інтенсивності освітлення.
Завдяки будові наших очей, ми можемо побачити ілюзію пальця, що літає.
- Витягніть руки вперед.
- Тримайте вказівні пальці один навпроти одного на відстані 2-3 см між ними.
- Дивіться між пальцями вдалину.
- Зробіть кілька спроб, якщо доведеться. У підсумку ви побачите третій палець, який розташований немов між двома вказівними.
- Наближайте і віддаляйте вказівні пальці. Тоді зможете побачити, як третій палець то коротшає, то подовжується.
Ваші очі фокусуються і на пальцях поблизу, і на зображенні далеко одночасно. Ці різні візуальні сигнали надсилаються в мозок і створюють ілюзію.
Паралізувати ногу гравітацією
Наступний трюк ґрунтується на тому, що наше тіло має центр ваги. Це — уявна точка, в якій зосереджена наша вага (зазвичай в районі живота).
Якщо ми перемістимо центр ваги, то не зможемо підняти ногу.
- Притуліться боком біля стіни. Притисніть одну стопу до стіни і відповідний бік голови.
- Спробуйте підняти ту ногу, яка не притиснута до стіни.
- Засумнівайтеся в тому, що таке можливо, адже нога не піднімається. Повторіть експеримент ще раз. Або два.
- Переконайтеся в тому, що таке можливо.
У цьому трюку ви перемістили центр ваги до стіни, тому не можете підняти ногу, не перемістивши центр ваги над стопами.
Зрозуміти, чи ви гугнявите
Якщо, розмовляючи, ви затиснете ніс — і звук практично не зміниться, то, вірогідно, ви не гугнявите. Якщо ви все-таки почули, що голос набув нового звучання — ви зазвичай говорите через ніс. В цьому випадку можна періодично виконувати кілька вправ.
- Спробуйте помукати із закритим ротом. А тепер затисніть ніс, продовжуючи пародіювати корову. Не виходить. Адже мукання вимагає від нас видиху через ніс. Мукати не в ніс не вийде. Якщо періодично робити таку вправу, можна навчитися контролювати потік повітря і усвідомлювати, коли він проходить через ніс. Адже гугнявість мовлення часто виникає через те, що повітря проходить не належним чином: не через рот, а через ніс.
- Ще одна вправа: періодично розмовляйте, затискаючи ніс. Змінюйте положення гортані та напрямок повітряного потоку. Через деякий час ви, можливо, зрозумієте, як посилати повітря через рот.
А ви можете повторити жест за Споком?
