Згідно зі статистикою, малюки від 2 до 5 років переглядають мультики понад 4,5 години кожного дня та рівно 4 години йде на це заняття у дітей у віці від 6 до 11 років. При цьому 70% з них мають власний телевізор у своїй кімнаті. І більш ніж половина всіх батьків ніколи не перевіряють, що дивиться дитина: набагато легше залишити малюка перед телевізором або планшетом і трохи відпочити, аніж контролювати його.
Ми в Тутка з’ясували, до яких наслідків може призвести відсутність контролю за телевізійним контентом і як він може впливати на юних глядачів. Вкінці статті ми підготували невеликий бонус: дорослі розповіли про несподіваний сенс дитячих мультиків, які вони переглянули.
1. Дітям до 3 років не можна дивитися телевізор
Приблизно до 3-річного віку дитина влаштована так, що їй в принципі байдуже, що дивитися. Якщо ви увімкнете мультики, вона буде дивитися їх. Якщо ви покажете їй передачу про тварин, вона буде дивитися її. Контент в цьому віці не важливий взагалі — важливо, що на екрані щось миготить та відбувається.
Якщо дитина цього віку дуже часто переглядає телевізор, у неї може виникнути залежність. Їй буде необхідно, щоб щось миготіло на екрані. Без динамічної картинки вона не зможе займатися своїми справами. Саме тому дітям до 3 років взагалі не рекомендується переглядати мультики, передачі, відео і т. д.
2. Дитині постійно хочеться когось наслідувати. Краще — ровесника
Мозок дитини знаходиться в постійному пошуку чогось нового — ось чому діти буквально залипають на мультфільмах. Прекрасно написаний сценарій, відповідні саундтреки, красиві візуальні ефекти — все це сприяє тому, що дитина починає ототожнювати себе з кимось із героїв мультфільму. Підсвідомо або свідомо вона імітує персонажа: діє так само як він, розмовляє, жестикулює та навіть одягається.
- Нещодавно ми обговорювали в компанії наше минуле. Хтось від тата навчився майструвати, хтось вибирав дівчину як в якомусь коміксі, у третього з дитинства після перегляду «Зоряних воєн» була мрія стати космонавтом. І ось черга дійшла до мене. Почнемо з того, що ріс я в СРСР. І був там один фільм, який залишив незнищенний відбиток на моїй дитячій психіці, — безсмертна «Гостя з майбутнього». Після цього фільму я зрозумів одне: мені подобаються розумні дівчатка. Нехай вони не найпопулярніші та найкрасивіші, але якщо вони просто симпатичні та при цьому розумні, то вони мені будуть подобатися. А після «Чіп і Дейл поспішають на допомогу» образ Гаєчки (дівчинки, яка розбиралася в техніці) як приклад ідеальної супутниці міцно в’ївся в мій мозок і засів там до самого кінця.
- Моя дитина росла на якісних повнометражних мультфільмах Pixar і Disney, але віднедавна з нами почала жити племінниця, яка постійно переглядає «Маша і Ведмідь». Навіть мій син помітив, що вона поводиться як ця Маша: якщо хоч трохи щось не так — губи надуває або б’ється. Я як в цьому мультику живу: уявляю себе Ведмедем і вигадую нові покарання. У цієї дівчинки то рот не закривається, то вона на ногу вішається, то посилає дорослих. І їй лише 3 роки.
- Нещодавно став свідком розмови між своїми дітьми. Дві дочки, 5 і 7 років. Старша каже молодшій: «Візьми та й книжку почитай». На що молодша їй відповідає: «Хм… читати? А якщо порозумнішаю, а чоловіки таких не люблять». Ми з дружиною посміялися, а потім я у дочки запитав: «Звідки у тебе такі думки?» Дитина мені відповіла, що так казала принцеса з мультика «Іван Царевич і Сірий Вовк», що вона була дуже розумною, тож дочці вона сподобалася.
Читайте також: 12, здавалося б, шкідливих речей, яких не забороняють дітям мудрі батьки
3. Багато мультиків з позначкою «для всієї родини» насправді випускаються для дорослих
Зараз в прокат виходить величезна кількість мультфільмів з позначкою «для всієї родини». Причина зрозуміла: так збільшується цільова авдиторія продукту. Однак в цих мультиках занадто часто вживаються дійсно дорослі жарти та киплять недитячі пристрасті. Дитина цього не розуміє, але підсвідомо переймає таку модель поведінки. Тому варто було б заздалегідь переглядати мультфільми, перед тим як вирішити, чи показувати їх своїм дітям.
- Переглядаю «Смішариків». Вони побачили дикуна в лісі. Далі діалог:
– Що це він там смажить?
– Ковбаски.
– А Нюшу хтось сьогодні бачив?
4. Динамічні мультики зі швидкою зміною кадрів дитині можуть тільки нашкодити
Деякі сучасні мультики, наприклад «Людина-павук», «Бен-10» і т. д. характеризуються дуже швидкою зміною епізодів. Через це дитина не в змозі навіть запам’ятати сюжет, не кажучи вже про те, щоб його переказати. Такий контент абсолютно неінформативний, а тому не рекомендується до перегляду.
У 2011 році авторитетний медичний журнал опублікував статтю «Ефекти швидких мультфільмів», в якій розповів один експеримент. Фахівці хотіли зрозуміти, як «швидкі» мультики впливають на пам’ять та концентрацію уваги юних глядачів.
60 дітей розділили на 3 групи. 1-ша група переглядала «Губку Боба», 2-га малювала олівцями, а 3-тя група насолоджувалася навчальним мультсеріалом Caillou. Через 9 хвилин дітей попросили пройти кілька простих тестів. З’ясувалося, що у тих діток, які переглядали «Губку Боба», увага і пам’ять значно знизилися в порівнянні з двома іншими групами. При цьому різниці між тими, хто малював, і тими, хто переглядав освітній серіал, не було. Вчені зробили висновок, що неприродно швидка зміна кадрів — це стрес для мозку.
Більш того, деякі фахівці припустили, що через це у маленького глядача можуть проявитися симптоми СДУГ.
- Мама моя працює в дитячому садку. Там дітям показують різні мультики. Коли діти переглядають сучасні продукти, типу «Маша і Ведмідь», вони сидять перед екраном з розкритими ротами, не відриваючи погляду. Але коли вкінці їх просять переказати, що вони щойно бачили, ніхто і двох слів зв’язати не може. З радянськими мультиками все навпаки: можуть крутитися під час перегляду, але вкінці логічно розповідають зміст.
5. Після кожного мультика краще питати дитину, чого вона навчилася. Інакше можна зіткнутися з непередбачуваними наслідками
У багатьох мультиках присутні будь-які небажані дії (досить згадати «Том і Джеррі»: Тома б’ють палицею, притискають йому лапи та т. д.). У дитини при перегляді виникає когнітивний дисонанс: батьки кажуть, що не можна бити інших людей, але в мультику так роблять і ситуація виглядає кумедно. Можливо, що це призведе до того, що дитині захочеться перевірити на практиці, чи бити інших або не слухати дорослих так само смішно, як це виглядає на екрані.
Тому варто питати дитину після перегляду чергової серії мультфільму про те, чого вона навчилася. По-перше, так ви допоможете малюкові розвинути аналітичні здібності. А по-друге, зумієте скорегувати його висновки, якщо вони виявилися неправильними.
- Моя 4-річна дочка переглянула мультик «Дід Мороз і Сірий Вовк». Там, де «тривога, тривога, вовк викрав зайченят». Як завжди, питаю: «Юлю, а чого тебе цей мультик навчив?» Подумала і каже: «Не треба нікуди зайченят носити. Спіймав — їж на місці».
- Ми з сестрою (їй 4 роки) переглядали серіал «Ліло і Стіч», де вони їли всіляку гидоту, а вкінці погладшали. Після цього я почала давати сестрі питання по сюжету, і врешті вона зробила висновок про те, що солодощі треба їсти тільки після обіду й зовсім небагато. Вона зрозуміла це сама і стала дотримуватися цього правила. Якби їй це сказали батьки або я, вона б проігнорувала. У той день за обідом вона весь час повторювала нову мантру про здорове харчування і заборонила бабусі з’їсти печенько.
- Сиділи з донькою (4 роки) і переглядали мультфільм по телевізору. Там дівчинці, яка істерила, дала цукерку чужа тітка, коли вона заплакала в магазині. А дівчинка зажадала:
«Ще!» — і з нею сварилися батьки.
Побачивши здивоване обличчя моєї дитини та згадавши, що мораль в мультфільмах краще пояснювати, запитав:
— Доню, а що саме не так зробила дівчинка?
— Вона дуже грубо відповіла тітоньці.
— А що треба сказати, коли тобі щось дарують?
— Дайте ще, будь ласка? - Розповів знайомий акваріуміст. Після виходу мультика «У пошуках Немо» в столиці спочатку дуже подорожчали, потім взагалі зникли з продажу рибки, які були схожі на головного героя. Ніби закони ринку. Та не зовсім. Багато клієнтів приходили по 2-3 рази. Виявляється, діти відпускали своїх вихованців на свободу. Так-так, як в мультику — прямо в унітаз.
6. У деякі мультики включають сцени «для дорослих», щоб впливати на дитину на підсвідомому рівні
Людський мозок влаштований таким чином, що реагує по-справжньому на ті речі, які можуть не існувати в реальності. Якщо ви бачите апетитну рекламу будь-якої їжі, можете відчути, що у вас «потекла слинка». Це найочевидніший приклад.
Коли дитина бачить в мультику відверті сцени, вона може не розуміти їх значення, але її мозок реагує на них, запускаючи певні хімічні реакції. Через це діти хочуть дивитися такі мультики знову і знову, але пояснити причину свого бажання вони навряд чи зможуть. Це може привести до того, що дитина зацікавиться анатомією людського тіла швидше, ніж це сталося б у свій час.
7. Багато мультфільмів містять насильницькі сцени, які викликають у глядачів сміх
Вважається, що у дитини при насильницьких сценах можуть виникнути дві реакції:
- Вона перестає розуміти, чим можуть закінчитися такі ігри, а тому бажає перевірити це на власному прикладі й намагається повторити будь-яку зі сцен зі своїми однолітками чи батьками.
- Дитина боїться і вагається, оскільки інтуїтивно розуміє, що якщо в реальному житті прищемити комусь руки мишоловкою, це призведе до сумного результату, а зовсім не до вибуху сміху, як це показано в мультфільмі. В такий момент малюкові потрібні батьки, які підтвердять його побоювання та запевнять його, що схожі дії в реальному житті повторювати не можна.
Крім того, передбачається, що велика кількість насильницьких дій на екрані стимулює вироблення адреналіну. Дитина стає легкозбудливою, нервовою і важкокерованою.
Це довели на практиці психологи. Вони взяли 40 дітей у віці від 6 до 7 років і протягом 9 днів показували їм мультфільми: перші 3 дні діти переглядали добрі мультики («Вінні-Пух», «Крихітка Єнот», «Їжачок в тумані»), наступні 3 дні — мультики з помірним вмістом насильства («Том і Джеррі», «Міккі Маус», «Ну, постривай!»), останні 3 дні — агресивні мультики («Годзілла», «Черепашки-ніндзя», «Трансформери»). Діти переглядали їх до і після тихої години, а потім ішли гуляти. На прогулянках був присутній психолог, який записував те, як вони поводяться.
Результати виявилися абсолютно передбачуваними:
- Після агресивних мультфільмів діти часто нападали на своїх однолітків, частіше принижували їх і в загальному поводилися більш зарозуміло.
- Помірно агресивні мультфільми також провокували дітей на бійки або з’ясування стосунків, але в меншому ступені.
- Після перегляду добрих серіалів випадки нападу також фіксувалися, але в дуже невеликій кількості.
В ході експерименту було зроблено ще один тривожний висновок: образи негативних героїв, які б’ються і скандалять, довше зберігаються в пам’яті дітей, ніж згадки позитивних персонажів. Через два тижні після досвіду цих самих діток попросили намалювати героїв мультиків, і більшість з них малювали термінаторів і трансформерів.
Бонус: переосмислення улюблених мультиків
- Спочатку «Шрек», потім «Заплутана історія», «Балерина», «Алладін». Це шедеври від першого і до останнього кадру, які могли б стати прекрасною підпорою для виховання дівчаток віку 7-12 років. Але саме їм таке краще не дивитися. Через просту маленьку деталь. Знаєте, що їх всіх об’єднує? Негативний за фактом, але позитивний за сюжетом головний герой. Алладін — людина, котра виспівує на все горло, що він — злодій і красти нормально. Власне, і Юджин в «Заплутаній історії» цього не соромиться. Саме така людина визнається за еталон чоловіка, гідного любові принцеси. Те, що образ злодія і сироти (з мультфільму) з реальним має мало спільного, звичайно, не повідомляється.
- Доньці 3 роки, дивиться мультики. Сідаю до неї та намагаюся зрозуміти суть. Сюжет: дівчинка малювала фарбами у своїй кімнаті та забруднила ними все навколо. Замість того, щоб все прибрати, вона чарівним чином переміщується в уявний світ, де все іграшки живі та розмовляють. Вони одразу запитують її, чому все у фарбі. Дівчинка зізнається, що вона нечупара, і закликає всіх допомогти. Далі всі працюють до знемоги, а дівчинка помила лише одну машинку, поки її працівники (іграшки) драїли все інше. Вони змогли відчистити лише половину кімнати. Як думаєте, дівчинка дала їм відпочити? Та де там! Вона поглянула на них, геть замучених, і придумала геніальний хід: розділила іграшки на дві команди й влаштувала змагання, хто швидше впорається. Це спрацювало: сили з’явилися. Іграшки швидко все відмили — дівчинка залишилася задоволена.
- Малий дивиться «Русалоньку» діснеївську. І ось що цікаво. Аріель нібито основний добрий персонаж, але: вона демонстративно не слухає батька, порушує всі закони та заборони царства русалок, бреше, підмовляє Себастьяна до брехні (придворного концертмейстера, якщо ви забули), спілкується з головним антагоністом, виконуючи всі його вимоги. Все це призводить до тотального безладу: за цю руду героїню змагаються всі основні персонажі, ризикують життям, а цар Тритон віддає душу та владу, лише щоб її врятувати. І після цього у неї ще хепі-енд.
Ви контролюєте те, що дивиться ваша дитина? Є мультфільми, які ви забороняєте їй переглядати?
