Щоб уберегти маля від посягань аб’юзерів, не досить лише розповідати дитині про “дотримання безпечної відстані”. Попри те, що вже 4-річні діти розуміють, що доторкання до них можуть бути “правильними” і “неправильними”, неспланований підхід до пояснення такої делікатної теми посіє в дитячій голівці сум’яття. Так в дитини виникне більше запитань, аніж відповідей. Якщо добре роз’яснити малюкові різницю, він вчасно її виявить і повідомить вам, допоки ситуація не стане катастрофічною.
Тутка хоче допомогти вам легко порозумітися з дітьми, зробити таку складну бесіду легшою і комфортнішою, навіть на маленький ще дитячий вік.
Починайте розмову з дитиною у спокійному місці, поодаль від розваг
Найперше на розмову про безпечні й небезпечні тактильні контакти треба налаштуватися самій і не змушувати дитину. Виберіть спокійне місце, де з нею можна поговорити і вас ніхто не буде відволікати. Тримайте маля за руку, зручно вмостіться на дивані.
Поясніть дитині, що неправильно, коли:
- доторкаються до “особливих” місць дитини
- хтось перед вами торкається своїх “особливих” місць
- хтось просить її доторкнутися до особливих місць цієї людини;
- інша людина просить її роздягнутися і голою позувати на відео чи фото
- якщо інша людина показує вам фото/відео іншої людини, де остання позує без одягу.
Читайте також: 9 дитячих товарів, які досвідчені батьки ні за що не куплять
Дозвольте синові чи доньці самим розрізняти безпечні й небезпечні дотики
Перший крок ви зробили, пояснили, тепер нехай дитина сама розповість, як вона розуміє різницю між правильними і неправильними тактильними контактами. Так ви зрозумієте, чи правильно він/вона засвоїли інформацію. Створіть ситуативну бесіду і спитайте її/його: “Що б ти робила, якщо…” чи “Що б ти відповів/відповіла, якщо…” тощо. Діти мають зрозуміти, що цілком нормальними доторками є потискання рук, обійми з родичами чи людьми, яким ви довіряєте, поплескування по спині чи обіймання за плечі.
Натомість ненормальним є:
- якщо хтось залякує вас фізичною розправою за немовчання
- просить нічого нікому не розповідати
- змушує торкатися до неї/нього
- тактильні дотики іншої людини вас лякають і дратують
- людина доторкається до вас — і вам стає незручно
- людина доторкається до вас в таких місцях, які вам не подобаються
- вам роблять боляче.
Поясніть, що навіть від “безпечного” дотику іноді може стати боляче
Маленькі діти не завжди можуть адекватно розрізнити безпечний та небезпечний тактильні контакти. Так стається, коли дитинку щось болить або коли її оглядає лікар — також незнайомець. До прикладу приведіть момент виймання колючки з-під шкіри: так, процес болючий, та він корисний для нас і є безпечним дотиком.
Донесіть малим, що лікар іноді мусить доторкатися до них, щоб оглянути і записати дані. І заспокойте: ви завжди будете поруч і будете все контролювати.
Одягніть бікіні — і спокійно пояснюйте малюкам про інтимні зони тіла
Ой, питання дуже делікатне, і його ми найчастіше уникаємо, посилаючись на малий дитячий вік. І цим можуть скористатися кривдники. Будьте відвертими з дітьми: розкажіть, як треба поводитися з “особливими” зонами, ставитися до них з повагою. А надмірне приховування правди “що ж там в трусиках у мене, мамо” нічого доброго для дитини не дасть. І якщо дитина вже пережила важкий досвід аб’юзу, вона не відкриється і не розповість вам, що в неї проблеми, щоб не спровокувати ваш гнів.
Якщо вам самим дещо важко розповідати про інтимні зони, одягніть бікіні та поясніть, що все, що прикривають трусики – “особливі” зони та дотики інших людей там неприйнятні. Так візуально малюки будуть мати уявлення про все по-своєму.
Розкажіть, що “небезпечні дотики” не мають стати таємницею
Аб’юзери часто переконують малюків мовчати, нікому нічого не розповідати, і в більшості випадків діти слухаються їх, адже бояться кривдників і вважають себе винними у всьому. Поясніть дитині, що якщо хтось торкався до неї і просив зберігати це в таємниці, нехай одразу розповідає про це вам чи друзям, яким довіряє.
Скажіть малим, що вони МАЮТЬ право відповісти “НІ”
70% аб’юзу походить від тих кривдників, яким дитина довіряє і яких добре знає. Тому дитина може і не зрозуміти, чому знайома їй людина дозволяє собі таку поведінку. Ви, батьки, вчили її вірити цим людям, і такий вчинок може справді налякати чи замкнути дитину в собі.
Тож ви, батьки, маєте повне право навчити дитину, переконати її відповідати НІ на все, що їй незручно чи некомфортно. Постійно підіймайте це питання вдома, кричіть і переконуйте, що тільки дитині належить її власне тіло і вона може робити усе, щоб його захистити.
Ваша дитина має право:
- Сказати НІ, відповісти, що їй некомфортно, якщо до неї доторкаються
- Негайно втекти від аб’юзера, який спробував до неї доторкнутися. І більше ніколи не залишатися наодинці з цією людиною.
- Покликати на допомогу, навіть закричати.
- Повірити в себе, що це — не її провина і вона нічого поганого не зробила.
Нехай дитина вибудує довірливе коло осіб, перед ким вона могла б відкритися в разі небезпеки
Попросіть дитину назвати хоча б 5 осіб, до яких вона могла б звернутися в разі аб’юзу. До кого вона б зразу побігла, якби до неї хтось почав чіплятися. Якщо мале саме не може назвати — допоможіть йому. А ще нагадуйте, що вона не має мовчати про такі випадки і звертатися до інших людей доти, доки їй не допоможуть.
Чи розмовляли ви зі своїми дітьми на таку тему? Скільки їм на той час було років? Якими методами користувалися під час розмови на таку делікатну тему?
