5 причин, через які я більше не хочу бути «гарною дівчинкою» та іншим не раджу

Багатьох з нас виховували «гарними дівчатками». Це такі діти, які не лазять по деревах, завжди заправляють за собою ліжко, вчаться на «відмінно» і не перечать старшим. Вони не жаліють іншим дітям нічого, покірно переносять смикання за кіски та не скаржаться, бо наговорювати соромно. Дуже зручні крихітки, які готові прийти на допомогу будь-кому, але тільки не собі. Я 30 років намагалася бути «гарною дівчинкою», а тепер вибиваю її з себе по краплині, щоб нарешті стати щасливою.

Ми в Тутка певні, що синдром “гарної дівчинки” спостерігається у багатьох вже дорослих жінок. А наша героїня — тому наочний приклад. Цікава її історія, з якої кожна зробить свій, та маленький висновок.

Як я була «гарною дівчинкою» і що з цього вийшло

гарною дівчинкою

Я завжди була безпроблемною дитиною: допомагала мамі по господарству, не влаштовувала істерик в магазинах з криками «Купи!», обходила калюжі збоку, щоб не забруднити одяг. З дитинства мені втовкмачували, що «скромність — головна прикраса», «треба бути старанною» і «не просити багато чого». А так хотілося он ту ляльку, як в Оленки, вилізти на вишню по найстигліші ягоди, дати здачі противному Володькові, який щипається. Але ж «гарні дівчатка» так себе не поводять.

Чому було так важливо відповідати цьому званню? Все просто: якщо я поводилася якось неправильно з точки зору дорослих, мені казали, що я ганьблю родичів, а іноді й взагалі демонстративно переставали зі мною розмовляти. У такі моменти я почувалася непотрібною та знедоленою. Мені було абсолютно очевидно, що любові та схвалення в цьому світі дуже мало та їх потрібно заслужити за будь-яку ціну.

До 30 років у мене в шафі лежала купка грамот, гірка кубків, червоний диплом і пачка антидепресантів. Я безплатно виходила на роботу на вихідних і у свята, допомагала батькам на городі, весь час розв’язувала проблеми знайомих і почувалася як вичавлений лимон. Усвідомити, що шлях «гарної дівчинки» завів мене в глухий кут, допомогла нова колега.

У чому різниця між «гарною дівчинкою» і звичайною

гарною дівчинкою

Нас з новенькою Лідою посадили в один кабінет. Вона була гуру бухгалтерії: все робила чітко, швидко, без помилок. «Така сама “гарна дівчинка”», — подумала я, але швидко зрозуміла, що помилилася. Коли головбух скинула їй на перевірку гору старої документації, Ліда взяла цю купу та віднесла назад зі словами: «Це не входить в мої посадові обов’язки». Я була впевнена, що її звільнять, але цю роботу просто доручили більш поступливому фахівцю.

Ліда дозволяла собі те, про що мені було страшно навіть подумати. Вона не прийшла на толоку, тому що у неї вихідний, відмовилася танцювати канкан з усією бухгалтерією на новорічному корпоративі та ніколи не підіймала слухавку робочого телефону після закінчення робочого дня. Ліда вміла не тільки відповідально працювати, але і відпочивати: вона ходила на концерти, ганяла на байках з друзями, була щаслива та кохана, хоча й не намагалася нікому догодити.

В цьому і полягає відмінність звичайних дівчаток від «гарних»: вони теж можуть бути найкращими у своїй справі, добиватися крутих результатів і мати повагу інших. Але у них інша мотивація: вони роблять це не заради загального схвалення, а тому, що хочуть або вважають важливим. Вони чітко бачать свої кордони та нікому не дають їх порушувати. Поки «гарна дівчинка» виправдовує очікування інших, звичайна досягає своїх цілей та виконує свої бажання.

Читайте також: Десять ознак того, що жінка себе не поважає

5 причин припинити бути «гарною дівчинкою»

Після знайомства з Лідою я багато чого переоцінила у своєму житті та почала потихеньку вичавлювати з себе цю «гарну дівчинку». Процес прискорився, коли у мене народилася дитина: я чітко зрозуміла, що не хочу їй такої долі. Я сформулювала 5 причин, через котрі більше не хочу відповідати цьому званню та нікому не раджу.

  • 1. Закон бумеранга не працює

Колись я була впевненою, що якщо буду поводитися зразково та завжди допомагати іншим, то у відповідь отримаю те ж саме. Але це не так. Життя довело мені протилежне: люди звикають до того, що з «гарної дівчинки» можна мотуззя сукати, і вони активно цим користуються, нічого не пропонуючи навзаєм.

Приглянути за погодками сестри, поки вона в перукарні? Легко. Допомогти колезі зі звітом? Запросто. Підкинути братові грошей на відпустку? Тримай. Але коли допомога була потрібна мені, виявилося, що інші люди не збираються розв’язувати мої проблеми: у них на той час була купа своїх справ. Добро не завжди повертається, і розраховувати на це не варто.

гарною дівчинкою

  • 2. Невміння відповісти «ні» створює проблеми

З «гарними дівчатками» часто стаються погані речі, тому що вони не вміють відмовляти. Покірно дають списувати навіть «завдання із зірочкою», хоча можуть заробити за це двійку. Нервово стискають плечима, але мовчать, коли колега починає проявляти недвозначні знаки уваги. Вони бояться образити інших, але дозволяють іншим ображати себе.

Іноді нездатність сказати «ні» заганяє в небезпечні ситуації. Я пам’ятаю, мені було 7 років, я гуляла сама біля будинку. Раптом якийсь хлоп з коробкою в руках підходить до мене і каже: «Допоможи гараж відчинити, а я тобі кроликів покажу». Я злякалася, але я була «гарною дівчинкою» і покірно пішла: про допомогу ж просять. Взяла у нього ключ, відчинила гараж і отетеріла: всередині стояло 20 кліток з кроликами. Я погладила першого-ліпшого та втекла, накивавши п’ятами. Досі вважаю, що мені пощастило.

  • 3. Прагнення до недосяжних ідеалів грозить нервовими зривами

«Гарні дівчатка» все роблять «на відмінно»: від миття посуду до написання дисертації. Інакше їх згризе почуття провини — погано старалася. Але намагатися бути ідеальною дочкою, мамою, дружиною, колегою і подругою одночасно вкрай виснажливо.

Мені коштувало багатьох зусиль зрозуміти, що я не 100-доларова купюра, щоб всім подобатися, і не робот, щоб не припускатися помилок. Пам’ятаю, як плакала від того, що не стала найкращим співробітником року, наша поробка для дитячого садочка зайняла 2-ге місце, а чоловік мимохідь зауважив, що голубці в його мами виходять ніжніші. Тоді все це було для мене трагедією, а зараз я вчуся легше ставитися до всього.

  • 4. «Гарним дівчаткам» важко побудувати міцні стосунки

З дитинства мені було ясно, що любов треба заслужити. Просто так я її не варта: ні батьківської, ні будь-якої іншої. Тому, подорослішавши, я з головою пірнала в складносурядні стосунки, де чоловіка треба було добитися, рятувати, прощати та проявляти всі ті якості, які напрацьовувалися роками.

Пам’ятаю своє перше кохання. Нам було по 22 роки. Я наймала квартиру, працювала, тягла з магазину сумки з їжею, смажила котлети, а він міг з’явитися о 2 годині ночі в компанії друзів і подруг, та як гаркнути: «Марійко, накривай нам на стіл!» І я мовчала, терпіла, сподівалася, що він оцінить мене й зміниться. Таке ставлення не здавалося мені відверто токсичним, адже любов треба заслужити, вистраждати — а як інакше?

  • 5. Ніхто не цінує тих, хто занижує свої здібності

Мені завжди було складно адекватно оцінити свою працю. От пошила я блузку, ніби сидить непогано. Але поки її ніхто не похвалить, здається, що щось не так. А якщо попросять скроїти таку ж на замовлення, то я скажу «Легко!» — три безсонні ночі, а потім посоромлюся взяти гроші за свою роботу. Тут нічого ж особливого, чи не так?

Попросити надбавку до зарплатні теж ніяково. Я постійно сподівалася, що керівник сам помітить та оцінить, як багато я роблю для компанії, призначить премію, але цього чомусь ніколи не відбувалося. І лише зараз я вчуся дивитися на результат своєї праці збоку та думати: «Якби це зробила інша людина, то скільки б коштувала ця робота?»

гарною дівчинкою

Як живеться після «гарної дівчинки»

Звичайно, прогнати «гарну дівчинку» зі своєї вже сформованої картини світу не так просто. Вона живе у звичках, батьківських переконаннях, буденних речах. Але кілька років роботи над собою теж не пройшли дарма. Тепер мені вже не так складно сказати «ні» у відповідь на прохання зустріти вночі троюрідного брата в аеропорту, відмовитися від роботи у вихідні або не доїдати, якщо не хочеться.

Я повільно, але впевнено вибудовую свої межі у стосунках з людьми. Багатьом це не подобається, але прогрес є. Свекруха перестала приїжджати без попередження в зручний для неї час, а я більше не соромлюся повертати непрохані поради тим, хто їх дає. І світ поки не завалився, а я стала спокійнішою і впевненішою в собі.

А вам колись зустрічалися по-справжньому «гарні дівчатка»? Чи, можливо, ви й сама така ¯ “гарна дівчинка”?

За матеріалами

Оцініть статтю
Тутка
5 причин, через які я більше не хочу бути «гарною дівчинкою» та іншим не раджу
24 весільні світлини, на яких фотограф помітив щось неочікуване