Російська пропаганда століттями зі шкіри пнеться, аби переконати всіх навколо, що українці та росіяни – це один народ з однією культурою. Та тут московити потрапляють у свою ж пастку, бо насправді культура в нас кардинально різна.
Це нескладно помітити, якщо уважно придивитись до звичаїв і фольклору обох народів.
Почнімо з давніх часів, коли формувалися етноси. Звісно, кришталево чистих народів у світі не існує, усі мають домішки – втім, українські й російські цілком різні. У нас в основі – слов’янські племена, у них – угро-фінські. Разом вони витворили нинішню російську націю, серед них:
- чудь;
- вепси;
- меря;
- мещера;
- мокша;
- зовсім трохи слов’ян, але їх дуже мало.
Відмінність народів та усна народна творчість
Російський завойовницький фольклор
Саме фольклор показує, наскільки ми та “добрі сусіди” далекі одні від одних ментально та історично. Однак надумана схожість та крадена історія Київської Русі давали московитам таке бажане підтвердження міфічної трислов’янської народності, якої ніколи не існувало.
Найбільша відмінність у ментальності виросла зі способу життя. Предками українського етносу були хлібороби, російського – кочівники.
Монгольські кочівники
Микола Пимоненко. «Жнива на Україні», 1896.
“Стиль мислення й поведінки, культури, який ми зараз маємо, закорінений у тому способі основного етнічного буття, коли кочівник постійно звик мандрувати, у нього немає постійних цінностей, у нього не може бути демократії. Яка демократія в умовах походу. Звідси деспотія та авторитаризм”, – пояснив доктор філологічних наук Ярослав Гарасим.
Цей спосіб життя відбивався в усній народній творчості: у піснях, казках, традиціях і головних заняттях. Доктор філологічних наук наголосив, що це інший тип життя, поведінки й він впливає на формування іншого типу творчості.
Це і збиральництво, і завойовництво. У них є великий цикл розбійницьких пісень, також були цикли таких жорстоких романсів,
– зауважив Пилипчук.
Українські пісенні традиції
Цей елемент “культури” нікуди не подівся навіть у сучасній Росії. У нас же вся обрядовість протягом року була прив’язана до землі й вирощування рослин. Усе починалося взимку з колядок – українські різдвяні пісні возвеличують господаря, бажають йому добробуту й хорошого врожаю.
В російських колядках домінантним мотивом є мотив вимоги подарунків за те, що вони обколядували хату. У нас колядники жартівливо просять почастувати, але доброзичливо. Наприклад:
Коляд, коляд, колядниця,
Добра з медом паляниця,
А без меду не така,
Дайте, дядьку, п’ятака.
А в росіян така вимога винагороди за коляду не те що суворіша, вона часом жорстока:
Коляда, коляда,
Кто не даст пирога,
Мы корову за рога,
Кто не даст пышки,
Мы тому в лоб шишки,
Кто не даст пятачок,
Тому шею на бочок.
Особливості гумору
Святослав Пилипчук наголосив, що навіть особливості гумору обох народів є суттєво відмінними. Якщо в росіян він жорстокий і межує з грубістю, то більше делікатний і дотепний – це гумор українців.
Народні обряди
У нас також співають щедрівки – це унікальний жанр, якого не має жодний інший народ. Різдвяний обряд колись межував із магією та контактом із потойбіччям. Вірили, що душі предків приходили до живих родичів на Святий вечір, аби з ними відсвяткувати. У росіян немає Святвечора, у них є “Сочельник” і такого єднання роду там немає.
Навесні на Великдень у нас співають гаївки та веснянки, вони оспівують процес, як із землі проростає урожай. Завершується річний обрядовий цикл обжинками – осіннім збором плодів і зерна. Крім сільськогосподарського мотиву, був і любовний, він тягнувся теж від колядок до жниварських пісень.
Весілля
Весілля – ще один обряд, який у росіян і українців суттєво відрізнявся. Для сватання та весілля в українців була визначена пора – осінь, коли достигають гарбузи і їх можна подарувати небажаному залицяльнику.
“Українське весілля починається з пісні “Благослови, Божа Мати, весілля починати”. Як починається російське весілля – “Уж я первый поклон отобью за царя-батюшку, второй отобью за царевну-матушку и третий за царевих милых детушек”, – розповів Гарасим.
Традиційне українське весілля / Картина невідомого автора
Від додав, що головна причина, заради якої зібралася громада – святкування – відсувається на задній план. Натомість в українців наречений і наречена – князь і княгиня.
Пилипчук також наголосив, що в українців весілля називають унікумом у світовому фольклорі й називають драмою, яка має свій сценарій, чітко прописаний, де кожен має свою роль. Воно не було наповнене лише застіллям, а і співом.
Критерії ментальності
Існує 4 критерії, якими дослідники відрізняють ментальність різних народів:
- погляд на суспільне життя;
- релігію;
- ставлення до природи;
- ставлення до жінки.
У нас із росіянами несумісність за всіма чотирма пунктами. У росіян переважно азійський тип культури, в українців – європейський.
Європеїзм – це пошанування людини і її свободи. Ставлення до жінки, напевно, найбільший камінь спотикання для московитів. У нас в піснях та обрядах завжди оспівували дівочу вроду, підносили вагомість жінки. У них такого возвеличення росіянок взагалі немає.
Чоловік і жінка в нас історично мали рівні права. У московський же традиції чоловік керує жінкою. Це відбивається навіть у мові.
Цікаво! У нас є фраза “одружитися з нею”, прийменник “з” вказує на союз двох рівних людей. У росіян кажуть “женится на ней” – “на” як дія над кимось, вищого над нижчою.
Жінку в нас возвеличують в обрядових піснях, любовній ліриці, навіть у казках, її називають зменшено-пестливими формами: дівчинонька, зоренька.
У ліричних піснях російського народу може бути такий опис жінки, що якби за ним собі малював портрет, то б перелякався,
– сказав Пилипчук.
Основа різниця в тому, що в росіян ставлення до жінки є прагматичним, а в українців воно є етико-естетичним. Пригадуєте приказку “бьет, значит любит” – у цій фразі вмістився весь “ісконно рускій” погляд на сім’ю й жінку.
Про родину
На українських землях молода сім’я намагалася збудувати собі окремий дім, за північним кордоном усе було інакше – вони завжди жили по 3 – 4 покоління в одній хаті.
До суспільного життя в нас теж суттєво різні підходи. Гарасим пояснив, що є 2 типи суспільного устрою:
- в українців – це громада;
- в росіян – це “мір”, тобто “все одним миром мазані”.
Громада – це сума індивідуальностей, це спільнота, але кожен член громади не втрачає своєї індивідуальності. “Мір” – це абсолютне поневолення особистості, спільна маса – “рускій мір”.
Про казки
Ментальність нації закладається в кожній людині від народження. І перше, що виховує дитину – це казка. Навіть герої казок кожного народу поводяться по-різному. У нас переважає персонаж, який задля отримання певної винагороди мусить працювати, бути кмітливим, проявити добро. У російській казці Ємеля лежить на печі й пасивно чекає на диво.
Пам’ятник Ємелі на печі
Українська казка має свою характерність: демонічних істот людина перемагає своїм розумом. Тобто, активна особистість, яка має багато позитивних якостей характеру. Натомість кочівнику немає сенсу працювати над впорядковуванням простору, якщо цей простір тимчасовий.
Такі герої моделюють поведінку дітей, а звідти й цілої нації. У російських казках, зазвичай, нема активної дії персонажа, звідси і звичка, що їм має дати благо хтось: держава, цар.
Микола Костомаров – історик та етнопсихолог – казав, що українські народні пісні розповідають про реальний стан речей, реальну історію, якою б неприємною вона не була, російські – прикрашену й перекручену.
Ця “традиція” зберігається донині в кисельовській пропаганді. Ми на власні очі бачимо, як історію легко перекручують до навпаки й показують зі зручного для них боку.
Тож, український і російський народи – цілком різні. Не один кращий, а інший – гірший, просто ментальність, фольклор і культура різні. І саме ці відмінності нині зіткнулися на Донбасі.
У підходах до релігії, у ставленні до жінки, у ставленні до світу, у ставленні до інших етносів, у фольклорі самому це кардинально інші етноси та вони мають зовсім інші цінності. Тож концепція “єдиного рускава міра” не більше ніж вигадка.
