20 фраз, без яких стосунки дорослих і дітей були б міцнішими в 1 000 разів

Вважається, що дорослі через свій багатий життєвий досвід повинні бути більш уважними та розсудливими, аніж діти. Але часом мамусі, татусі, сусіди та вчителі, не подумавши, скажуть малюкам таке, що в їх життєвій мудрості прийдеться сильно засумніватися.

Ми в Тутка вважаємо, що людям варто бути добрішими одне до одного, і тоді образ і непорозумінь у світі буде набагато менше.

  • Копошився біля машини у дворі. Дівчинка 7-ми років каже іншим дітям на майданчику: «О-о-ой, знову ця Віка вийшла. Жах… Мама мені забороняє з нею грати та розмовляти, тому що Віку удочери-и-и-и-ли». Інші діти: «Так-так, ой, фу-у-у, удочери-и-и-и-ли. Наші мами теж кажуть з нею не дружити». От що у батьків в головах? Кого вони виховують? Жах… © pico.pill/Pikabu
  • У мене викривлення хребта й невелика горбинка на носі. Мамуся все життя вказувала мені, з якого боку позувати, щоб величезний ніс не зіпсував кадру. У 16 потягла на пластичну операцію, але ніс вийшов не таким вдалим, і в 18 довелося робити повторну. Варто мені одягти сукню, як відразу ж починається: «Іди зніми, ти як хлоп горбатий, ніхто тебе так заміж не візьме, як ти взагалі весільну сукню збираєшся одягнути?» Нещодавно мама почала пояснювати це тим, що найкращий друг людини — її мама і що вона, як найкраща подруга, вказувала на мої недоліки, щоб я знала про них. © Хураман/AdMe
  • Коли мені було приблизно 5 років, я дружила з сусідською дівчинкою, моєю одноліткою. Вона заїкалася. Мені було досить один раз запитати, чому вона так розмовляє, отримати відповідь, що собаки налякали, і на цьому тему закрили, продовжуючи класно проводити час разом. А ось мама моя запитала якось: «Що ти вічно збираєш всіх косих, кривих і безоких? Грайся з нормальними дітьми!» Ця історія пригадалася мені 15 років по тому, коли у мене народилася дочка з синдромом Дауна. Тож навіть якщо ви виховуєте професора або балерину, майте на увазі, що онуки можуть вас здивувати. © TonarinoTotoro/Pikabu

  • У мене 3 прекрасних дітей (2 хлопчики та дівчинка). Коли доньці було 6 років, до нас в гості приїжджала моя мама. Якось перед прогулянкою я сказала доньці, що вона красива, але та відповіла: «Ні, бабуся сказала, що у неї є найкрасивіша внучка на світі, і це не я». Моя мама мала на увазі мою племінницю, яку вона любить більше. Мене просто затрясло від злості. Я як могла заспокоїла доньку, але досі відчуваю, що бабусині слова дуже її зачепили, і відтоді вона постійно порівнює себе з іншими людьми. © MaBee Diamond/Quora
  • Коли мені хтось робив комплімент, мама пояснювала, що я звичайна. І завжди мене намагалася в цьому переконати. Коли я запитала навіщо, вона відповіла, що не хотіла б, щоб я в житті розраховувала тільки на свою зовнішність. А мені здається, що просто змагалася. Так не можна! Краса — поняття суб’єктивне. І навіть найбільш, на чийсь погляд, некрасивих дівчат треба хвалити та казати, що вони красиві. © Нателла Леванюк/Facebook

Читайте також: «Ти — сильна. Ти старша дочка і сестра». Чесний текст про те, як не треба допомагати близьким

  • Я багато років була закохана в одного хлопця. Коли мені було 18, він нарешті запросив мене на побачення. Це мало було бути моє найперше побачення з хлопчиком! Коли я розповіла про це мамі, вона лише вигукнула: «О Боже, у тебе є лише 3 дні, щоб схуднути!» Зайве казати, що я нікуди не пішла. Я уникала цього хлопця багато років. © MaBee Diamond/Quora

  • Мені було років 7, коли ми переїхали в новий будинок. З’явилася в мене подружка Оля. Крім мене, ніхто у дворі з нею не спілкувався, і я ніяк не могла зрозуміти чому. А хлопці її аж цуралися, до ігор загальних ніколи не брали, хоча була вона дівчинкою розумною, веселою, одягалася охайно. І ось якось підійшла до мене сусідка з 3-го поверху, тітка Люся, і шепнула на вухо: «Ти б не водилася з цією дитиною, що росте без тата, тому що виросте вона вертихвісткою, як мама її, і нареченого у тебе забере!» А мама в Олі й справді була жінкою ефектною, та лише хвостом їй крутити не було коли: дочку одна почала виховувати сама з 2 років, як чоловік загинув. Сусідки, мабуть, її боялися та ось таким чином намагалися сім’ї свої захистити… А ми з Олею досі дружимо, і чоловіки наші теж.
  • Моїй мамі її мама і брат часто повторювали, що вона негарна. Бабуся була кравчинею, і тоді були в моді повнотілі дівчата, а мама була стрункою. Бабуся нарікала: «На тебе шити — одна проблема: шкіра та кістки!» Брат запевняв, що гарні хлопці на неї навіть не подивляться. Мама стільком гідним хлопцям дала гарбуза!.. А заміж вийшла за сільського хлопця, який постійно тягнув її вниз. © Ольга Ваганова/Facebook
  • Коли була маленькою, мама дивно поводилася. Я поганенько вчилася в 1-му класі, а вона божеволіла від будь-яких помилок. Особливо вона любила, коли забирала мене зі школи, вичитувати при однокласниках і їх батьках. Кричала, яка я нетямуща і бруднуля. Досі не розумію, навіщо вона так. Наді мною потім всі сміялися та обзивали. Потім зі мною почала займатися бабуся, і я стала відмінницею. Від неї ж дізналася, що мати сама вчилася погано, навіть школу хотіла кинути. © підслухав/Vk

  • Ми з мамою купували мені спідню білизну, адже бюстгальтери змаліли. Я одягла в примірювальній новий бюстик, мереживний, з пуш-апом, і впивалася своєю красою. Мені здавалося, що я виглядаю, як прекрасна принцеса, поки мама, яка спостерігала за мною, не видала: «Ти така товста! Тобі треба схуднути, щоб подобатися хлопцям». Мої фантазії про прекрасну королівну розбилися об землю, і я сама для себе перетворилася з красивої дівчини в товсте чудовисько. День за днем ​​я продовжую сидіти на дієті, щоб відповідати ідеальному образу, але точно знаю, що, коли наступного разу ми з мамою підемо по магазинах, вона скаже: «Треба менше жерти та більше тренуватися. Треба бути гарненькою, бо з тобою ніхто не одружиться». І це боляче. © Morgan Wright/Quora
  • Про «ніхто не одружиться» — це класика, мені прабабуся теж так казала, вона з нами жила. А по-справжньому страшно було, коли вона казала, що якщо чай в чашку не до країв наливати, то чоловік з товстими губами буде. Боже, як я боялася, — мені років 6 було! Досі страшно: пуголовок якийсь малюється в уяві. Хоча я вже втретє в шлюбі. © Мати Грифона
  • Я була маленька і руда, тому мене часто ображали. Але найбільш прикрим було, коли на зборах вчителька з математики сказала батькам, щоб вони своїм дітям не дозволяли зі мною дружити, бо я з неповної сім’ї (мого батька забрала онкологія, коли мені було 9 років). © Інна Калій/Facebook

  • Я закинула навчання в коледжі, щоб доглядати за мамою під час її лікування від раку. Я підтримувала її протягом декількох місяців до операції та в післяопераційний період в лікарні. Я допомагала їй і морально, і фізично, так що сама була настільки виснажена, що якось вранці заснула в кріслі прямо в палаті. Прокинулася від того, що прийшла медсестра, яку викликала мама. Коли медсестра пішла, моя мама ображено буркнула: «Я так і знала, що не можу розраховувати на твою допомогу». У неї, крім мене, є ще 3 дорослих дітей, які взагалі ні разу не відвідали її під час хвороби й після операції. Я була єдиною, хто робив для неї хоч щось, і отака подяка. © BlaireAzalea/Reddit
  • Мама з подругою якось розмовляли на кухні, а ми з братом почули їхню розмову. Подруга сказала: «Твої діти ніколи нічого не доб’ються в житті, тому що вони ледачі». Найприкріше було в тому, що мама погодилася з цим. Тепер і у мене, і у брата дуже напружені стосунки з мамою, але вона звинувачує в цьому не себе, а гени нашого батька. © Sweetstardustt/Reddit
  • Племінниці видалили зуб мудрості. Сестра заборонила їй пити знеболювальне з аргументом «тобі ще народжувати, вчися терпіти біль». © JaneAlien/Twitter

  • Мені років 16-17 було. Брат збирався в 1-й клас, і батьки поїхали до столиці — в гості, а заодно і дитину в школу зібрати. Закупилися по повній: і собі, і брату… Мені навіть носової хустинки не привезли. Пам’ятаю, стою біля дзеркала, мамину новинку якусь приміряю і зітхаю, що теж би таку хотіла. На що отримую відповідь: ось заробиш сама і купиш. Мені зараз 47, і я досі вважаю, що тільки я сама можу на себе витрачати гроші. Навіть якщо мені пропонують допомогу, я не можу її прийняти, хоча розумію, що потребую. А ось для своїх дітей мені не шкода нічого. © Inessa/AdMe
  • Був такий випадок: родичка за чаєм сказала, що я набрала зайвих кілограмів, та й зачіска моя невдала. Я ледь чаєм не захлинулася від образи. Але мама стала на мій захист і сказала їй, що взагалі мої параметри 85-60-90. То тітка відразу викрутилася: «Я ж і кажу: розцвіла як!» © Анна Прок/Facebook
  • Коли я вперше скористалася тампоном в таборі й розповіла про це мамі, вона підняла страшний крик: «Може, ти там ще і по кутах з хлопчиками ховалася?!» А коли вперше закохалася й поділилася цим з нею, вона обізвала дурепою і викрикала: «Звідки ти у своєму віці знаєш про кохання?!» З братом у мене різниця у віці 11 років, з ним у неї було так само. А тепер мама бідкається мені, що син все тримає в собі, закрився, а вона не знає, що робити. Та невже? © підслухав/Vk

  • Мені мама з дитинства забороняла дивитися на людей з фізичними відхиленнями: «Не дивись на них, бо у самої діти потім такі ж народяться». Вона взагалі трохи схиблена на дітях. Щойно мені сниться сон з мальками якихось риб, відразу: «О-о-о, це до вагітності». Коли сняться дитинчата інших тварин: «О-о-о, це до дитинки». Врешті у мене не тільки не народилося дітей з відхиленнями, у мене взагалі дітей немає. Від такого постійного морального тиску «що б не наснилося — все до дітей» та від настирливого тикання мордою в те, що треба тільки заміж й народжувати дітей, в голові міцно засіло, що дітей я точно не хочу. © NaurEvan/Pikabu
  • У початковій школі був у мене однокласник Вадимко. Прикольний хлопець, добрий, співчутливий. З ДЦП. Причому хвороба у нього була в досить легкій формі, лише хода була спотвореною, бо ноги випрямити він не міг. І якось мені мої мама з бабусею кажуть: «Не варто тобі спілкуватися з Вадимом, ти від нього ходу переймаєш. Та й взагалі треба з нормальними дітьми дружити, а не з самітниками». А я з дитинства ріс бунтарем, і спілкуватися ми не перестали. По-моєму, я був його єдиним другом. І зараз мені 30+, і я думаю: «Це що в голові у моєї жіночої рідні творилося, що вони казали такі речі?!» Дорослі дорослими, але вже тоді я розумів, що вони страшними дурницями мене напихають. Вадиме, сподіваюся, у тебе все добре. © BuZZZeRUS/Pikabu

А які несправедливі фрази дорослих чули в дитинстві ви?

Джерело

Оцініть статтю
Тутка
20 фраз, без яких стосунки дорослих і дітей були б міцнішими в 1 000 разів
Як взяти кортизол під контроль і зняти стрес за 6 кроків