Вважається, що дорослі через свій багатий життєвий досвід повинні бути більш уважними та розсудливими, аніж діти. Але часом мамусі, татусі, сусіди та вчителі, не подумавши, скажуть малюкам таке, що в їх життєвій мудрості прийдеться сильно засумніватися.
Ми в Тутка вважаємо, що людям варто бути добрішими одне до одного, і тоді образ і непорозумінь у світі буде набагато менше.
- Копошився біля машини у дворі. Дівчинка 7-ми років каже іншим дітям на майданчику: «О-о-ой, знову ця Віка вийшла. Жах… Мама мені забороняє з нею грати та розмовляти, тому що Віку удочери-и-и-и-ли». Інші діти: «Так-так, ой, фу-у-у, удочери-и-и-и-ли. Наші мами теж кажуть з нею не дружити». От що у батьків в головах? Кого вони виховують? Жах… © pico.pill/Pikabu
- У мене викривлення хребта й невелика горбинка на носі. Мамуся все життя вказувала мені, з якого боку позувати, щоб величезний ніс не зіпсував кадру. У 16 потягла на пластичну операцію, але ніс вийшов не таким вдалим, і в 18 довелося робити повторну. Варто мені одягти сукню, як відразу ж починається: «Іди зніми, ти як хлоп горбатий, ніхто тебе так заміж не візьме, як ти взагалі весільну сукню збираєшся одягнути?» Нещодавно мама почала пояснювати це тим, що найкращий друг людини — її мама і що вона, як найкраща подруга, вказувала на мої недоліки, щоб я знала про них. © Хураман/AdMe
- Коли мені було приблизно 5 років, я дружила з сусідською дівчинкою, моєю одноліткою. Вона заїкалася. Мені було досить один раз запитати, чому вона так розмовляє, отримати відповідь, що собаки налякали, і на цьому тему закрили, продовжуючи класно проводити час разом. А ось мама моя запитала якось: «Що ти вічно збираєш всіх косих, кривих і безоких? Грайся з нормальними дітьми!» Ця історія пригадалася мені 15 років по тому, коли у мене народилася дочка з синдромом Дауна. Тож навіть якщо ви виховуєте професора або балерину, майте на увазі, що онуки можуть вас здивувати. © TonarinoTotoro/Pikabu
- У мене 3 прекрасних дітей (2 хлопчики та дівчинка). Коли доньці було 6 років, до нас в гості приїжджала моя мама. Якось перед прогулянкою я сказала доньці, що вона красива, але та відповіла: «Ні, бабуся сказала, що у неї є найкрасивіша внучка на світі, і це не я». Моя мама мала на увазі мою племінницю, яку вона любить більше. Мене просто затрясло від злості. Я як могла заспокоїла доньку, але досі відчуваю, що бабусині слова дуже її зачепили, і відтоді вона постійно порівнює себе з іншими людьми. © MaBee Diamond/Quora
- Коли мені хтось робив комплімент, мама пояснювала, що я звичайна. І завжди мене намагалася в цьому переконати. Коли я запитала навіщо, вона відповіла, що не хотіла б, щоб я в житті розраховувала тільки на свою зовнішність. А мені здається, що просто змагалася. Так не можна! Краса — поняття суб’єктивне. І навіть найбільш, на чийсь погляд, некрасивих дівчат треба хвалити та казати, що вони красиві. © Нателла Леванюк/Facebook
Читайте також: «Ти — сильна. Ти старша дочка і сестра». Чесний текст про те, як не треба допомагати близьким
- Я багато років була закохана в одного хлопця. Коли мені було 18, він нарешті запросив мене на побачення. Це мало було бути моє найперше побачення з хлопчиком! Коли я розповіла про це мамі, вона лише вигукнула: «О Боже, у тебе є лише 3 дні, щоб схуднути!» Зайве казати, що я нікуди не пішла. Я уникала цього хлопця багато років. © MaBee Diamond/Quora
- Мені було років 7, коли ми переїхали в новий будинок. З’явилася в мене подружка Оля. Крім мене, ніхто у дворі з нею не спілкувався, і я ніяк не могла зрозуміти чому. А хлопці її аж цуралися, до ігор загальних ніколи не брали, хоча була вона дівчинкою розумною, веселою, одягалася охайно. І ось якось підійшла до мене сусідка з 3-го поверху, тітка Люся, і шепнула на вухо: «Ти б не водилася з цією дитиною, що росте без тата, тому що виросте вона вертихвісткою, як мама її, і нареченого у тебе забере!» А мама в Олі й справді була жінкою ефектною, та лише хвостом їй крутити не було коли: дочку одна почала виховувати сама з 2 років, як чоловік загинув. Сусідки, мабуть, її боялися та ось таким чином намагалися сім’ї свої захистити… А ми з Олею досі дружимо, і чоловіки наші теж.
- Моїй мамі її мама і брат часто повторювали, що вона негарна. Бабуся була кравчинею, і тоді були в моді повнотілі дівчата, а мама була стрункою. Бабуся нарікала: «На тебе шити — одна проблема: шкіра та кістки!» Брат запевняв, що гарні хлопці на неї навіть не подивляться. Мама стільком гідним хлопцям дала гарбуза!.. А заміж вийшла за сільського хлопця, який постійно тягнув її вниз. © Ольга Ваганова/Facebook
- Коли була маленькою, мама дивно поводилася. Я поганенько вчилася в 1-му класі, а вона божеволіла від будь-яких помилок. Особливо вона любила, коли забирала мене зі школи, вичитувати при однокласниках і їх батьках. Кричала, яка я нетямуща і бруднуля. Досі не розумію, навіщо вона так. Наді мною потім всі сміялися та обзивали. Потім зі мною почала займатися бабуся, і я стала відмінницею. Від неї ж дізналася, що мати сама вчилася погано, навіть школу хотіла кинути. © підслухав/Vk
- Ми з мамою купували мені спідню білизну, адже бюстгальтери змаліли. Я одягла в примірювальній новий бюстик, мереживний, з пуш-апом, і впивалася своєю красою. Мені здавалося, що я виглядаю, як прекрасна принцеса, поки мама, яка спостерігала за мною, не видала: «Ти така товста! Тобі треба схуднути, щоб подобатися хлопцям». Мої фантазії про прекрасну королівну розбилися об землю, і я сама для себе перетворилася з красивої дівчини в товсте чудовисько. День за днем я продовжую сидіти на дієті, щоб відповідати ідеальному образу, але точно знаю, що, коли наступного разу ми з мамою підемо по магазинах, вона скаже: «Треба менше жерти та більше тренуватися. Треба бути гарненькою, бо з тобою ніхто не одружиться». І це боляче. © Morgan Wright/Quora
- Про «ніхто не одружиться» — це класика, мені прабабуся теж так казала, вона з нами жила. А по-справжньому страшно було, коли вона казала, що якщо чай в чашку не до країв наливати, то чоловік з товстими губами буде. Боже, як я боялася, — мені років 6 було! Досі страшно: пуголовок якийсь малюється в уяві. Хоча я вже втретє в шлюбі. © Мати Грифона
- Я була маленька і руда, тому мене часто ображали. Але найбільш прикрим було, коли на зборах вчителька з математики сказала батькам, щоб вони своїм дітям не дозволяли зі мною дружити, бо я з неповної сім’ї (мого батька забрала онкологія, коли мені було 9 років). © Інна Калій/Facebook
- Я закинула навчання в коледжі, щоб доглядати за мамою під час її лікування від раку. Я підтримувала її протягом декількох місяців до операції та в післяопераційний період в лікарні. Я допомагала їй і морально, і фізично, так що сама була настільки виснажена, що якось вранці заснула в кріслі прямо в палаті. Прокинулася від того, що прийшла медсестра, яку викликала мама. Коли медсестра пішла, моя мама ображено буркнула: «Я так і знала, що не можу розраховувати на твою допомогу». У неї, крім мене, є ще 3 дорослих дітей, які взагалі ні разу не відвідали її під час хвороби й після операції. Я була єдиною, хто робив для неї хоч щось, і отака подяка. © BlaireAzalea/Reddit
- Мама з подругою якось розмовляли на кухні, а ми з братом почули їхню розмову. Подруга сказала: «Твої діти ніколи нічого не доб’ються в житті, тому що вони ледачі». Найприкріше було в тому, що мама погодилася з цим. Тепер і у мене, і у брата дуже напружені стосунки з мамою, але вона звинувачує в цьому не себе, а гени нашого батька. © Sweetstardustt/Reddit
- Племінниці видалили зуб мудрості. Сестра заборонила їй пити знеболювальне з аргументом «тобі ще народжувати, вчися терпіти біль». © JaneAlien/Twitter
- Мені років 16-17 було. Брат збирався в 1-й клас, і батьки поїхали до столиці — в гості, а заодно і дитину в школу зібрати. Закупилися по повній: і собі, і брату… Мені навіть носової хустинки не привезли. Пам’ятаю, стою біля дзеркала, мамину новинку якусь приміряю і зітхаю, що теж би таку хотіла. На що отримую відповідь: ось заробиш сама і купиш. Мені зараз 47, і я досі вважаю, що тільки я сама можу на себе витрачати гроші. Навіть якщо мені пропонують допомогу, я не можу її прийняти, хоча розумію, що потребую. А ось для своїх дітей мені не шкода нічого. © Inessa/AdMe
- Був такий випадок: родичка за чаєм сказала, що я набрала зайвих кілограмів, та й зачіска моя невдала. Я ледь чаєм не захлинулася від образи. Але мама стала на мій захист і сказала їй, що взагалі мої параметри 85-60-90. То тітка відразу викрутилася: «Я ж і кажу: розцвіла як!» © Анна Прок/Facebook
- Коли я вперше скористалася тампоном в таборі й розповіла про це мамі, вона підняла страшний крик: «Може, ти там ще і по кутах з хлопчиками ховалася?!» А коли вперше закохалася й поділилася цим з нею, вона обізвала дурепою і викрикала: «Звідки ти у своєму віці знаєш про кохання?!» З братом у мене різниця у віці 11 років, з ним у неї було так само. А тепер мама бідкається мені, що син все тримає в собі, закрився, а вона не знає, що робити. Та невже? © підслухав/Vk
- Мені мама з дитинства забороняла дивитися на людей з фізичними відхиленнями: «Не дивись на них, бо у самої діти потім такі ж народяться». Вона взагалі трохи схиблена на дітях. Щойно мені сниться сон з мальками якихось риб, відразу: «О-о-о, це до вагітності». Коли сняться дитинчата інших тварин: «О-о-о, це до дитинки». Врешті у мене не тільки не народилося дітей з відхиленнями, у мене взагалі дітей немає. Від такого постійного морального тиску «що б не наснилося — все до дітей» та від настирливого тикання мордою в те, що треба тільки заміж й народжувати дітей, в голові міцно засіло, що дітей я точно не хочу. © NaurEvan/Pikabu
- У початковій школі був у мене однокласник Вадимко. Прикольний хлопець, добрий, співчутливий. З ДЦП. Причому хвороба у нього була в досить легкій формі, лише хода була спотвореною, бо ноги випрямити він не міг. І якось мені мої мама з бабусею кажуть: «Не варто тобі спілкуватися з Вадимом, ти від нього ходу переймаєш. Та й взагалі треба з нормальними дітьми дружити, а не з самітниками». А я з дитинства ріс бунтарем, і спілкуватися ми не перестали. По-моєму, я був його єдиним другом. І зараз мені 30+, і я думаю: «Це що в голові у моєї жіночої рідні творилося, що вони казали такі речі?!» Дорослі дорослими, але вже тоді я розумів, що вони страшними дурницями мене напихають. Вадиме, сподіваюся, у тебе все добре. © BuZZZeRUS/Pikabu
А які несправедливі фрази дорослих чули в дитинстві ви?
