Діти завжди стежать за тим, що ми робимо. Вони спостерігають, як ми діємо в стресових ситуаціях; помічають, як взаємодіємо з іншими людьми; звертають увагу на те, як добиваємося бажаного. І якщо ми думаємо, що їм все одно, що вони занадто малі або занурені в себе, то це далеко не так.
Ми в Тутка щодня читаємо різні історії, з яких добре видно, що діти схоплюють на льоту і впевнено копіюють поведінку важливих для них дорослих. Іноді ці розповіді звучать, як анекдот або торкають до сліз, але частіше змушують замислитися.
- Приїхала в гості, а там 7-річний Русланчик. Знаю, що він збирає на приставку, тому подарувала йому гроші. Через годину хлопчик приходить зі великим пакетом усякої шкідливої їжі. Я кажу: «Русланку, як так? Ти ж збирав гроші. Навіщо все витратив на дурницю?» А він, глибоко зітхнувши, відповідає: «Тітонько, ну хто зараз збирає? Тут до смерті недалеко, ще й інфляція». Я кажу татові Руслана: «Ти щось дороге купив недавно, чи що? Аж надто слова у вашого хлопчика недитячі». Він відповідає: «Ага, я теж збирав, а потім витратив все за один день. Жити треба тут і зараз».
- Сестра повела свого синочка на перевіряння слуху, тому що він часто перепитував: «Що ти сказала?» Виявилося, що він перейняв цю фразу від неї та її сестри — у них проблеми зі слухом.
- Ми з дружиною використовуємо слово «пудель», коли обговорюємо проблеми, які можуть змусити одного з нас збрехати. За своєю суттю воно означає «правда». Наприклад, моя дружина може захотіти, щоб я супроводжував її на виставку танцювальних костюмів в суботу вранці. Я неохоче погоджуюся. Вона запитує: «Ти впевнений?» Якщо я відповім: «Пудель», це буде означати, що я абсолютно щиро кажу про своє бажання піти. Але насправді це не так, тому я зізнаюся, що волів би просто повалятися на дивані, граючи у відеоігри. Коли хтось «вмикає пуделя», збрехати не можна. Це — непорушне правило нашої сім’ї, яке ми ніколи не пояснювали нашій 3-річній доньці. Але якось увечері, коли ми обіймалися на дивані, я обійняв її й сказав: «Люблю тебе», а вона запитала: «Пудель?» Я посміхнувся і відповів: «Пудель».
- Коли синові було 2 роки, я постійно поправляла його, якщо він казав, що ненавидить щось. Наприклад, він любив сказати: «Ненавиджу броколі», а я йому: «Ні, любий, ти просто більше любиш квасолю». Колись він сильно вдарився об кут стола, я кинулася до нього й сказала: «Ненавиджу, коли таке стається». Крізь ридання він запитав: «Стається що?» «Коли я б’юся об щось тверде», — відповіла я. Його плач трохи вщух, і він поправив мене: «Ні, ти просто полюбляєш щось м’яке».
Читайте також: Влучний текст про те, що ліпити з дитини людину, яка всім повинна подобатися – це взагалі не думати про щастя дитини
- Коли двоюрідній сестричці було близько 3 років, вона любила казати слова «Спробуй, тобі сподобається». Мабуть, її часто вимовляли батьки, умовляючи дитинку з’їсти щось, окрім макаронів. Кожного разу, коли я пояснювала, що не хочу чогось робити, в хід йшла саме ця фраза. І навіть коли я пояснювала: «Кішка не любить, коли її так тримають», сестричка, звертаючись до кішки, вмовляла її: «Спробуй, тобі сподобається!»
- У будівельному магазині почула, як миле дитя 3-4 років таким діловим тоном запитувало у мами: «А мені це треба чи обійдуся?» Ось воно, суворе виховання.
- Дочка подружилася з сусідськими котами. Я зрозумів, що відбувається щось особливе, коли побачив, що у неї є банка з написом «На смачненьке котам», в яку вона складає гроші з решти. У мене є схожа скарбничка з написом «На сімейні розваги».
- Приїхали на дачу до друзів зі своїм собакою. Поки ми смажили шашлики, пес вийшов на дорогу. Чую розмову мами й дитини, які проходили повз. «Дивись, який класний собака. Я теж такого хочу!» — каже малий. А мама відповідає: «То бери його, і пішли додому». І вона не жартувала. Дитина реально взяла нашого пса на руки й пішов далі. Я підбігаю до тієї жінки й кажу: «А тепер уяви, що твоя дитина грається на дитячому майданчику, повз йде людина, бере малюка на руки та йде. А коли ти її наздоганяєш, вона тобі відповідає: “Моя дружина хоче такого самого малюка, я думав, що це нічийна дитина”».
- Коли я був маленьким, батько на прогулянці завжди мовчки ходив за нами та збирав сміття. Тепер вже мене, коли я бачу на дорозі порожню бляшанку чи сміття, кортить їх підняти та викинути.
- Сиділа якось в черзі в поліклініці разом з одним хлопчиком і його мамою. Входить жінка з сином такого ж віку. Перший хлопчина, присівши та розкинувши руки, видає: «Ох, Сашку, це ти чи не ти? Які люди!» Його матуся почервоніла, а інша мовчки розвернулася, тримаючи за руку Саньку, і вийшла.
- Ми з дружиною обожнювали книги. Коли народилася дочка, у нас було багато книг для дітей її віку, а ще ми оформили передплату на «Рідерз Дайджест» і залишали журнал на столі, щоб будь-хто міг його взяти й почитати. Наслідуючи нас, дочка часто сідала на диван і перегортала сторінки. Якось ми їхали в машині, і наша 5-річна дівчинка раптом каже: «Нещодавно я читала в “Рідерз Дайджест”…»
- У мене є родичі, які матюкаються, як пірати-розбійники. Коли у їх малюка почалися проблеми в дитячому садку, вони покликали дитину та перерахували всі погані слова, які вона більше не повинна говорити. Він поглянув їм у вічі й сказав: «А як я зможу сказати цим маленьким мерзотникам, щоб пішли на фіг?»
- Зайшли в кафе. Я сіла пити каву, а дитину відправила гратися. Синові майже 3 роки, і ми вже місяці 2 привчаємо його до горщика. І ось спускається моя дитина з гірки, і по його штанцях я бачу, що сталася «аварія». Він каже: «Мамо, я попісявся, підемо приберемо». Інші потішаються над ним, особливо один 8-річний хлопчик, який показує на мого пальцем і кричить: «Малявка!» Зненацька до ігрової вривається його матуся і починає сваритись: «Це просто гидко. Хіба ваш син не знає, що треба ходити на горщик? Ви не подумали та не поставили його заздалегідь?» Я відповіла приблизно так: «Я вважаю набагато огиднішим, що ваш син знущається з дитини, якій немає і 3 років, а ви не реагуєте». Коли я повернулася додому, я подумала ось про що: поведінка мого сина відбивала мою — він був спокійний, зрозумів, що припустився помилки, підійшов до мене, запропонував допомогти все прибрати. А інша дитина поводилася точнісінько, як його мама. Він хотів змусити мою дитину почуватися винним. Йому показували, як себе поводити, і він саме так реагує у схожих ситуаціях.
- Сьогодні на пляжі поряд з нами була група дорослих та їх діти 8-10 років. Два хлопчики будували вежу з піску, а одна дівчинка всіляко намагалася її зруйнувати. Цікаво, що жоден з батьків ніяк не реагував на цю ситуацію. До того моменту, поки один з хлопчиків не витримав і не кинув в дівчинку жменю піску. Вона відразу в крик і сльози, хлопчик одразу дістав від тата. Мама дівчинки дуже агресивно сказала: «Хлопчики, запам’ятайте раз і назавжди: дівчаток потрібно поважати». Хлопець, мабуть, вирішив, що йому нема чого втрачати, і закричав у відповідь: «А чому дівчатка нас не поважають?» Відповідь матусі не змусила на себе довго чекати: «Тому що дівчатка не зобов’язані нікого поважати».
- Зараз племінниця, якій, увага, 6 років, сказала, що їй треба схуднути, щоб носити топіки як в інших дівчаток і не мати смішний вигляд. Найжахливіше, що її мати з цим погодилася і сказала, що добре, що дитина це розуміє.
- Працюю вихователем. Недавно до мене прийшла мама і з порога почала верещати: «Ви не вихователь, а бездарність, у вас в садку не діти, а маргінали, та я на вас, немудрих, скаргу напишу». Я отетеріла — у мене в групі п’ятирічки, що ж вони такого натворили? Виявилося, що донечка-красуня, за словами мами, в садку навчилася лаятися. І ось кричить вона на мене, аж червона від натуги, і щиро вірить в те, що всі ці слова, якими вона мене щедро поливає, дочка в пісочниці дізналася, а не від неї.
А ви були свідком таких подій, в яких діти показували себе точними копіями старших родичів?
