Здатність зводити батьків з розуму за кілька хвилин у кожної дитини закладена в «стандартних налаштуваннях», і діти роками розвивають її, поки не відточать до досконалості. Але проти їх рішучих «не хочу», «не буду» і «ну купи» у мамусь і татусів теж дещо є в арсеналі.
Тутка знайшов у Інтернеті виховні прийомчики від найбільш винахідливих батьків мережі. Користуйтеся.
- Коли треба було іти з парку або вилазити з басейну, замість того, щоб сказати «треба вже йти» або «у тебе 5 хвилин», користуйтеся тимчасовою шкалою, яка буде зрозуміла 4-5-річній дитині. Я кажу: «Покажи, як ти стрибаєш у воду! Ще 7 стрибків, і ми йдемо». Іноді ця цифра більша, але ніколи не менша 5. Якщо менша, діти починають випрошувати: «А можна ще один?» 7 або більше — таке число, яке дозволяє дитині підготуватися до того, що треба йти. © sardineclub
- У мене 3 дітей з невеликою різницею у віці. У певний момент я розділив між ними дні тижня (кожному по два дні, неділя не враховується). Про що б вони не сперечалися (хто першим гойдається на гойдалках, хто першим приймає ванну), я питаю у відповідь: «Чий сьогодні день?» У свій день кожна дитина має право зробити це першою. Це правило допомогло уникнути багатьох суперечок. © Governmentman43
- Сказав дочці, що брехню можна визначити за язиком. Якщо я думаю, що вона обманює, я прошу її висунути язика. Якщо вона дійсно збрехала, вона ледь показує його, а якщо була чесною, то сміливо висуває увесь. © Anonredditguy100
- Живу в приватному будинку, тож павуки в мене — не рідкість, зате мух і комарів немає. Якось прийшла до мене в гості сестра з дітьми, племінник (6 років) кричить мені: «Там павук! Боюся! Вбий його!». Я, максимально байдуже: «Та ж це Мурзик». Він миттю заспокоюється і каже: «Мурзик? Можна на нього поглянути?» І втік до павука. Через 5 секунд кричить: «А можна я його погладжу?» Здається, на одного арахнофоба в цьому світі стало менше. © shelomitsky2011
- Якщо моя дитина падала або билася, вона в перший момент завжди дивилася на мене. І я починав сміятися (звичайно, якщо це не була серйозна травма). Тому вона теж сміялася замість того, щоб плакати. У більшості випадків дітям просто потрібна ваша реакція, щоб оцінити, наскільки серйозна ситуація. © LeanderD
Читайте також: 20+ молодих батьків поділилися порадами, які допомогли їм в перші місяці життя з малюком
- У нашому домі заборонена будь-яка зброя. Коли синові було 9 років, він на кишенькові гроші потайки купив собі пістолет, який стріляє пластмасовими кульками. На вулиці під час «перестрілки» він випадково потрапив іншому хлопчикові кулькою в брову, до крові. Я жахнулася від того, що дитина могла втратити око, але не кричала і не сварила сина. Покарання було таким. Я зав’язала йому око пов’язкою, заборонила знімати її 5 годин і сказала: «Ти повинен зрозуміти, як було б цьому хлопчику, якби куля влучила трохи нижче». Пістолет він викинув. © Annypooh3
- Мої батьки якось розіграли мене. У нас на полиці лежала книга, читати яку мені було суворо заборонено. І коли на канікулах я залишився вдома сам, то, схопивши книгу, прочитав одразу половину. Це був товстий підручник з 5000-річної історії Китаю. © LeanderD
- У дитинстві, коли я відмовлявся вранці прокидатися, моя мама завжди просила мене розіграти тата: я одягався, ховався під ковдрою і прикидався, що сплю. Коли мій тато приходив мене будити, я вистрибував з-під ковдри, повністю готовий іти. Цей спосіб працював роками! © mfiggfi
- Фраза «А б’ємось об заклад, що ви не зможете…» діє щоразу. Прохання прибрати іграшки мої діти просто проігнорують, але варто сказати: «Б’ємось об заклад, ви не зумієте розкласти ці іграшки по місцях?», як вони з обуреним виглядом негайно починають прибирання. © LeanderD
Бонус
А у вас є в запасі дієві батьківські лайфхаки? Поділіться ними з нами!
