На користь видовищності кіномитці частенько нехтують правдивістю. Особливо це стосується різних професій. Надивишся іноді на роботу тих чи інших людей на екрані, й думаєш: «Не ту спеціальність я вибрав».
Ми в Тутка, звичайно, розуміємо, що ніхто не буде довго дивитися на рутину, яку змушені терпіти різні фахівці. Однак не варто плекати ілюзій, що і в реальному житті її немає.
- Покоївки та офіціантки. З огляду на їх кіношний одяг складається враження, що вони спеціально шукають уваги та більше захоплених поглядів. Якби в житті вони, як в кіно, надягали мініспідниці та топи з глибоким вирізом, то неодмінно завили б від своєї роботи. А вже високі підбори, коли тобі треба цілий день бігати по залу, — взагалі нонсенс.
- Фрилансери. На екрані ці хлопці працюють тільки у вільний час, нікому нічого не винні, та при цьому купаються в розкоші. Схоже, бізнесмени з реклами в Інтернеті, які з доброти душевної пропонують безплатне навчання й величезні гонорари, надихаються саме цими образами. Тому що реальні фрилансери знають, що таке конкуренція, дедлайни та недобросовісні замовники.
- Працівники архіву. Далеке майбутнє. Людство створює машини, які літають, котрі не відрізняються від людей-роботів і… архіви, в яких можна блукати тижнями. Судячи з усього, прогрес звернув кудись не туди, тому що сьогодні люди намагаються все оцифровувати. А постановники картин про сучасність часто плутають архіви з музеями, в яких можна знайти скелети та чиїсь зношені шкарпетки, а не гору макулатури.
- Лаборанти. Щоб у глядача виникло відчуття чогось складного та наукового, кіномитці особливого не вигадують: просто наповнюють кімнату незрозумілими склянками та мікроскопами. Ніде нічого не підписано, визначати, де і яка речовина, по всій видимості, лаборантам приходиться на смак і запах. У реальних лабораторіях такого хаосу немає.
Читайте також: 16 фотографій зі знімальних майданчиків, які покажуть несподівану сторону улюблених фільмів і серіалів
- Музиканти. Щоб надати сцені емоційного відтінку, барабанники можуть напружуватися так, ніби намагаються пробити в барабані діру, хоча для вдалої гри їм потрібно бути розслабленими. Піаністи, скрипалі чи віолончелісти в кіно взагалі не дивляться на свій інструмент, а чуттєво спрямовують погляд кудись далеко. Для гарної гри на таких речах поглядати на них і на ноти все ж таки доведеться.
- Різнороби. За фільмами може здатися, що це досить неважка робота: інструменти завжди нові, навіть для складних завдань не потрібно нічого, крім молотка та кількох ключів, робочі місця чисті навіть на будівництві. Справжнім різноробам теж хотілося б, щоб все було так легко й невимушено, але реальність менш веселкова.
- Танцюристи. Зазвичай танці в кіно виглядають ефектно, але часто кіномитці нехтують технікою, від чого у професіоналів починається нервовий тик. Наприклад, рука чоловіка у вальсі часто знаходиться на талії дівчини, а не на лопатках.
- Психіатри, психологи та психотерапевти. У кіно між ними постійно відбувається плутанина, або хтось один може виконувати функції відразу трьох. Насправді різниця велика. Психолог, на відміну від інших, не лікар. Він допомагає людям знайти вихід із проблемних ситуацій. Психіатри призначають препарати й не проводять довгих бесід з пацієнтами. Психотерапевти працюють з депресіями, маніями й т. д., але можуть мати додаткові кваліфікації та виконувати також функції психолога й психіатра.
- Зварювальники та різьбярі по металу. У фільмах використовується набагато менше захисту, ніж має бути насправді. Буває навіть, що дівчата з непокритим волоссям займаються такими справами, від яких їхні кучері давно б згоріли. Також дуже наївно вірити, що маленькими паяльниками можна запросто спиляти двері сейфа. Буде потрібно багато часу, і кімната так заповниться димом, що герої не зможуть в ній дихати.
- Журналісти. Часом незрозуміло: на екрані поліціянт, приватний детектив чи журналіст. Вони розкривають складні справи, порушують закон, лізуть в надзвичайно небезпечні ситуації. У реальному житті це більш нудна робота: зустріч з людьми, листування з держорганами й так далі.
- Психолінгвісти. З фільму до фільму кочує славна легенда, що вони можуть розпізнавати брехунів за їхньою поведінкою. Однак єдиний спосіб зрозуміти, що людина бреше, — зовсім не стежити за її очима, руками та пітливістю. Все набагато простіше: треба знати правду. Якщо ви її не знаєте, то шанс визначити брехуна приблизно 53%, що трохи краще за підкидання монетки. Тож у житті вони з великою ймовірністю будуть безкарно дурити всім голову.
- Шахісти. Поставити мат за кілька кроків досвідченому гравцеві майже неможливо, але кіномитці вперто продовжують вигадувати геніїв, які на це здатні. Навіть якщо професійний рівень реальних шахістів сильно відрізняється, це буде довга гра в напад з боку сильного та в оборону з боку слабкого. Ніяких раптових матів і переворотів у грі за один геніальний хід.
- Медичний персонал. Всі працівники лікарень не проти повозити пацієнта на каталці, хоча в реальному житті цим займаються спеціальні люди. Причому в кіно це люблять робити натовпом: і лікарі, і медсестри, і прибиральники. У житті це так само незручно, як котити візок для продуктів в кілька рук. Лікарні в загальному зображені неправдоподібно: кардіомонітори, які пищать та кисневі маски для сценаристів є маркером хворого, і вони прикріплюють це обладнання до кожного. До речі, якщо у пацієнта асистолія (пряма смуга на ЕКГ), то дефібрилятори не допоможуть, хоча кіногерої й тут не залишають спроб. У такому випадку застосовується масаж серця або адреналін.
- Письменники. У кінематографі за ними укорінився образ сов-трудоголіків, у яких вся кімната всипана невдало написаними сторінками, а по жилах замість крові тече кава. При цьому вони дуже привабливі та збирають навколо себе натовпи прихильниць і шанувальників, але ведуть асоціальний спосіб життя. У реальному житті це звичайні люди, які можуть мати будь-який характером і вести будь-який спосіб життя, часто більш нудний і менш романтичний.
А вашу професію правдиво зображують в кіно чи вам теж часто приходиться закочувати очі, дивлячись на такі образи?
