У тих, кому вже в дитинстві довелося боротися з матеріальними труднощами, іноді на все життя залишаються моральні травми, які доводиться опрацьовувати з фахівцями. Люди, що виросли в обмежених фінансових умовах, часто скаржаться на те, що звички, набуті в юності, іноді даються взнаки, видаючи оточенню те, що вони, можливо, вважали за краще б приховати.
Ми в Тутка теж не народилися із золотою ложкою у роті, тому вирішили з’ясувати, як “відгукуються” ранні роки тим людям, хто виріс в малозабезпечених сім’ях. Зрозуміло, що соромитися власного минулого не варто. І після прочитання сотні тредів ми дійшли до несподіваного висновку: деякі звички й навички, набуті небагатими людьми у важкі часи, можуть надалі бути корисними для їх майбутнього процвітання.
Вміють жити економно
Навіть у досить забезпечених людей бувають моменти, коли треба трохи скоротити витрати. Людина, що росла в бідності, прекрасно знає, що щастя можливе і без пармезану, щотижневої вечері в ресторані та придбання 5-ої сумочки. Звичайно, всім нам надзвичайно приємно витрачати зайві гроші на такі речі, але, якщо знадобиться, така людина зуміє приготувати просту та смачну вечерю, буде мати стильний вигляд або, принаймні, дуже пристойний й без брендового одягу, знайде розваги, які впишуться в бюджет.
- Тепер моя сім’я живе в комфорті. Може, ми й не багаті, але безумовно не бідуємо. Багато звичок, які залишилися з того часу, ми вважаємо досить розумними для життя: ми як і колись не ігноруємо розпродажів, ніхто з нас не носить одяг відомих брендів, крім взуття певних марок, яке ми купимо, бо воно прослужить довше. © defectiveweeble / Reddit
- Те, що я виросла в достатку, дуже заважає мені тепер! Немає звички економити та відкладати гроші. Чоловіка свого, що виріс в нужді, я привчила до всяких красивих і приємних речей, про які він і не підозрював. © Інна Вячеславова / Facebook
Звикають не розкидатися їжею
Саме на цю звичку часто скаржаться ті, кому в дитинстві частенько доводилося ходити напівголодним. Але чи така вона погана? Якщо мова йде про крайнощі, коли в їжу вважається придатним те, що явно зіпсоване, а холодильник окупують продукти з вичерпаним терміном придатності, то так. Але в тому, щоб не ставитися до їжі, як до сміття, немає нічого ганебного. Це – розумний підхід, який часто завершується тим, що людина вчиться закуповувати лише те, що їй потрібно, вміє правильно зберігати їжу і знає, що навіть салат, котрий втратив первісну свіжість, може стати смачним гарніром, якщо підсмажити його на сковороді з олією і травами.
- Виросла в голодні роки в Росії. Змушували все доїдати, продукти, які псуються, заморожували і потім смажили з чим-небудь. Одним словом, ніяку їжу не викидати. Зараз працюю і живу у Франції, культ їжі та купа гастрономічних надмірностей. Але кількість їжі, яка викидається, просто жахлива. Замовити 3 страви та з’їсти 1/3 від кожної – норма. Не подобається щось? Наївся? 2 дні до дати «вжити до»? В сміття! А я для них – вічно голодна з порожньою тарілкою, тому що доїдаю до кінця. © підслухав / VK
Читайте також: 10 суттєвих відмінностей у способі життя бідних і багатих людей
Дбайливо ставляться до речей
Часто батьки із забезпечених сімей скаржаться на те, що їхні діти зовсім не цінують матеріальних благ, які їм дістаються: одяг розкидається по кутах, іграшки губляться, на заміну новим гаджетам весь час потрібні нові, більш потужні та модні, а такий бажаний ще вчора телефон вже через тиждень може хизуватися тріщинами й подряпинами. Ті, хто ріс в умовах обмеженого простору, прекрасно знають ціну речам. Вони звикли дбати про них і, подорослішавши, не кидають цієї звички.
- Я виріс бідною дитиною в дуже багатому районі. І мене вражало те, наскільки безсердечно люди поводяться зі своїм майном. Зараз, коли мої друзі приходять до мене в гості, вони ще не вміють берегти речі. І мені приходиться просити їх нічого не розкидати, не залишати скляний посуд всюди, де його обов’язково перекинуть, не класти розкриті книги сторінками донизу. Коли ви бідні, кожна річ цінна, і ви повинні дбати про неї, щоб вона прослужила довше. © Donnie69 / Reddit
Не забувають дякувати
В забезпеченій сім’ї діти часто сприймають багато речей як належне. Мова йде не про виховання, не про те, що хтось не вміє сказати «дякую». Просто якщо людині з дитинства все дається легко, їй не спадає на думку, що ця допомога комусь коштувала зусиль, а подарована річ обійшлася не так вже й дешево. Ті, хто з дитинства отримував не так багато, звикли приймати і подарунки, і знаки уваги зі щирою вдячністю.
- Я завжди буду вдячний людям, які підтримували мене, допомагали мені, слухали мене та вірили в мене. І я намагаюся передати цю естафету, допомагаючи іншим і підбадьорюючи їх. © Ray Sells / Quora
Уміють багато чого робити своїми руками
«У бідних слуг немає» — каже народна мудрість. Людина, чиє дитинство пройшло в режимі суворої економії, хоч-не-хоч опановує багато корисних навичок. У таких людей немає проблем з тим, щоб пришити ґудзик, прибити полицю або розібратися з засміченням у ванній.
- Це не означає, що вони відмовляться від допомоги прибиральниці або замість дизайнерів і будівельників будуть працювати самі. Але вони стабільно застраховані від побутової безпорадності, яка зовсім не личить дорослим людям.
- Я насправді дуже цим пишаюся. Я можу відремонтувати свій смартфон, змайструвати крутий стіл, виправити будь-які проблеми з водопроводом, знайти нові способи використання речі замість того, щоб викидати її. І ще я смачно готую їсти. © Nonid / Reddit
- Жили бідно. Зараз, якщо з’явиться дірочка на носках або трусах, — зашию. Зі старої дублянки пошила домашні капці. А до знайомої у швейне ательє приїхала леді, щоб їй пришили 2 ґудзики. © Світлана Драгуша / Facebook
Цінують прості радості
Якщо в дитинстві ви навчилися радіти простим речам, таким як смачна їжа, поїздка за місто з батьками, похід з класом на каток, то, ставши дорослою і забезпеченою людиною, все одно будете пам’ятати позитивні емоції, які пережили тоді. Маючи можливість вибрати щось дороге і вишукане, ви не втратите здатності отримувати задоволення від того, за що не було заплачено втридорога.
- З моїх 11 років ми були обмежені в грошах. Тепер моя улюблена страва – хліб зі смачненьким маслом. А в ресторанах я завжди замовляю хлібний кошик: різні сорти, все свіже, — краса! © Маріанна Завгородня-Церетелі / Facebook
- Коли я був дитиною, то мав старий велосипед, квиток у бібліотеку та можливість гуляти на свіжому повітрі. Зауважте, я виріс в місті, тож ми говоримо не про горби, на яких я грався, або річках, в яких купався. Влітку мама щоранку виганяла нас надвір, і мені треба було вирішувати, як провести день, не витрачаючи грошей. У моїх племінниць є цілий підвал, заповнений іграшками, басейн, величезний задній двір, будиночок на дереві та собака. І все ж моя сестра проводить все літо, відвідуючи парки та торгові центри в пошуках розваг для них. © loki8481 / Reddit
Розумно керують власним бюджетом
Рідко історія про те, як виходець з родини з невеликим достатком став забезпеченим, починається з того, що одного прекрасного дня гроші просто впали йому з неба на голову. Зазвичай йому приходиться досить довго іти до гідного життя, а на цьому шляху брати цінні уроки з керування своїми фінансами. Якщо у людини немає можливості в будь-якій ситуації «взяти гроші у тата», то вона досить швидко вчиться планувати бюджет, розподіляти витрати та до копійки знає, скільки грошей залишилося у неї в гаманці.
- Якось зайшла цікава розмова з сусідами по кімнаті про затримання стипендії. Дівчина із забезпеченої сім’ї не розуміла, що в цьому такого страшного: отримати таку ж суму всього на місяць пізніше, ніж очікувалося. Решта двоє з нас терпляче пояснювали, як відсутність кількох сотень гривень може серйозно зіпсувати чиєсь життя. Вона щиро дивувалася: «Чому б вам просто не позичити грошей у когось?» Їй було важко осмислити ідею про те, що у когось може просто не бути друзів із зайвими кількома тисячами гривень. © InannasPocket / Reddit
Хочуть допомогти тим, кому пощастило менше
Ті, хто виріс в бідності, добре знають, як сильно людям потрібна допомога в схожій ситуації. Дослідження визначили, що люди з низьким доходом в загальному охочіше діляться з іншими: зокрема, вони більше жертвують на благодійність. Вони розуміють, як це: рахувати кожну копійку. І знають, що навіть невелика сума здатна змінити ситуацію на краще.
- Я ріс дуже бідним, але тепер у мене все добре з грошима. До такої міри, що я багато жертвую на благодійність. Мені подобається допомагати тим, хто цього потребує. © mitchanium / Reddit
- Ті, хто ріс в бідності, знають, як важливо бути щедрим і ділитися тим, що у вас є. У моїй щодо небагатої сім’ї навколо завжди було безліч друзів і родичів. Я одружився з забезпеченою дівчиною, і вона не вміє віддавати. Багатьом людям ні на кого не потрібно покладатися, тому вони, зазвичай, не простягають руку допомоги. © likelysmarterthanyou / Reddit
З повагою ставляться до будь-якої праці
Зрозуміло, що в малозабезпечених сім’ях батьки працюють не банкірами та адвокатами, а простими робітниками, вантажниками, продавчинями, прибиральницями. Подорослішавши, їхні діти часто самі йдуть підробляти, щоб допомогти дорослим, і влаштовуються офіціантами, кур’єрами, продавцями-консультантами. Виростаючи та стаючи успішними, вони не забувають про свій досвід і розуміють, що люди, які самі заробляють собі на життя, завжди гідні поваги, ким би вони не працювали.
- В юності я часто підробляв продавцем в роздріб й тепер намагаюся ставитися до людей цієї професії добре, тому що знаю, наскільки нікчемна ця робота. Я думаю, що деякі люди, у яких або були гроші в дитинстві, або ніколи не було такої роботи, або поняття не мають, як це насправді. © venerated / Reddit
Краще дають собі раду зі стресом
Життя в важких матеріальних умовах – нелегке випробування, і з ним доводиться давати собі ради кожного дня. Цей сумний досвід теж можна повернути на свою користь. Адже якщо в дорослому віці ви раптом потрапляєте в непросту фінансову ситуацію, починаєте економити й нервувати через гроші, то у вас вже є звичні механізми боротьби з такими переживаннями. Та й, чесно кажучи, багато речей, які здатні морально пригнітити тих, хто звик тільки до комфортного та забезпеченого життя, люди, котрі сьорбнули лиха, вміють сприймати по-філософськи.
- Я виявила, що коли трапляються погані речі, можу залишатися більш спокійною, ніж більшість моїх однолітків, які виросли в достатку. У мене є мотивація рухатися далі, щоб досягти чогось, а деякі з моїх ровесників одразу здаються. © Brandy Whitfield / Quora
Звикли піклуватися про інших
Коли вдома є абсолютно все і навіть більше, діти часто не замислюються про те, що чимось треба поділитися з іншими. Не проблема з’їсти зайве яблуко, якщо їх ще цілий кошик. В умовах же обмеженого бюджету, особливо якщо в сім’ї не одна дитина, треба думати й про інших. Незабаром це стає очевидним, і з роками звичка оглядатися на чужі потреби не зникає
- У мене c дитинства залишилася звичка ділитися. Колишній чоловік ріс сам в родині. Коли ми почали жити разом, він міг запросто з’їсти весь шоколад або якісь ласощі. Він навіть не розумів, чому я дивуюся через такі вчинки. © Jlena07 / Pikabu
- Нам надсилали каталоги з місцевого магазину електроніки. У ньому були круті гаджети, такі як ігрові приставки та все таке, що я дуже хотів в дитинстві. Я завжди просто гортав їх і мріяв. Якось, незадовго до Різдва, моя мама впіймала мене, коли я розглядав каталог, і запитала, чи є там щось таке, чого мені хотілося б отримати на подарунок. Звичайно, там були такі речі. Але я знав, що батьки не можуть собі цього дозволити, тому сказав, що ні. © vinostintos / Reddit
Можуть не звертати увагу на думку інших людей
Діти з небагатих родин часто згадують, як їх дражнили за відсутність статусних речей або охайний, але не брендовий одяг. Вони звикли пропускати такі зауваження повз вуха і, подорослішавши, зрозуміли, що думка всіх і кожного не така вже й важлива і часто базується на дурних забобонах.
- Наша класна керівничка відкрито мені казала, що зробить все, щоб я пішла зі школи (спецшкола з поглибленим вивченням ряду предметів). Їй просто не подобалося, що у мене батько працює на заводі (а на дворі «лихі 90-ті»), тому я бідно одягнена, а моя сім’я не може «допомагати школі». © Miroslava
Жодна дитина не повинна рости в бідності. Але якщо вже таке стається, то, можливо, не варто вважати, що таке дитинство залишає лише травми, як ви вважаєте?
