Сучасне суспільство здається досить вільнодумним лише на перший погляд. Насправді як і 100 років тому, люди не дуже схильні до тих, хто виділяється. «Котів по підвалах збирає — народила б дитину собі краще», «В шубі на маршрутці — сміх, та й годі», «Замовила клінінг — ото пані знайшлася». Можна, звичайно, не звертати уваги на те, що бурчить сусідка та як пасажири автобуса хіхікають тобі вслід. Але бути об’єктом насмішок все одно неприємно.
Тутка розповість сьогодні устами нашої героїні, за що сучасній людині приходиться часто червоніти. А не варто.
1. Смартфон в руках у мами
Вважається, що правильна мама повинна стежити за своєю дитиною на дитячому майданчику, як кішка за мишкою, а не зависати в телефоні. Я далека від ідеалу та часто відволікаюся на смартфон, поки син грається з друзями. Мені, напевно, має бути соромно, але чомусь ні. Тому що, по-перше, 5-річна дитина не потребує такої пильної уваги, як однорічний малюк, а по-друге, у сучасної мами є сотня важливих приводів посидіти в Інтернеті.
Ось мені пишуть по роботі, — відповідаю; тут вихователь в батьківському чаті повідомляє, що до завтрашнього дня необхідно принести виріб з природних матеріалів (Дуже «вчасно», зараз підемо шукати шишки), кур’єр з інтернет-магазину інформує, що доставка буде через годину, — отже, варто поквапитися.
До Нового року треба вибрати і замовити всім подарунки, не забути заплатити податки, записати дитину в поліклініку та на заняття до логопеда. У більшості сімей ці проблеми розв’язує саме жінка. Дуже часто — за допомогою телефону. То чому ж мама зі смартфоном в руках викликає такий гнів у суспільства?
Читайте також: Дівчата влаштували флешмоб і жартома порівнюють те, як вони виглядають на ідеальних фото і в звичайному житті
2. Красивий домашній одяг
Люди звикли вбиратися для чужих на вулиці та ходити в будь-чому вдома, де їх бачать найближчі. Я з дитинства бачила маму в халаті, а домашнім гардеробом довгі роки були запрані футболки та розтягнуті штани. Безумовно, зручно, не шкода забруднити при готуванні, але вигляд ще той — у дзеркало дивитися зайвий раз не хочеться.
Навесні я пішла на віддалену роботі і 90% часу проводжу в 4 стінах квартири. Саме в повсякденному одязі мене зазвичай бачать чоловік, син та й я сама. Задушила свою жабу та замовила кілька зручних і симпатичних домашніх комплектів. Мама приїхала в гості й обурилася: «Так вони ж нові, невже не жаль вдома носити?» Ані краплі. Я краще обійдуся без сукні «на вихід», ніж ще раз одягну розтягнуті треники.
3. Стрижка/фарбування в дорогому салоні
Зустрілася недавно з сусідкою: виглядає шикарно, очі світяться, помолодшала років на 10. Я не відразу зрозуміла, в чому справа, а потім до мене дійшло: нова стрижка і незвичайний колір волосся перетворили Аню з вічним хвостиком в зухвалу Анну. Виявилося, сусідка зробила собі подарунок на 40-річчя та відвідала наймоднішого перукаря нашого міста. Стрижка, фарбування в кілька відтінків, укладка… Віддала 5000 гривень, але це було того варте.
Аня по секрету розповіла, як такі зміни сприйняли родичі. Гості на ювілеї хвалили та захоплювалися її виглядом до того моменту, поки не дізналися, чия це робота і не випитали вартість перевтілення. «А я у Галі стрижуся за 200 гривень — і нормально!» – стиснувши губи, вичавила свекруха. Зовиця додала: «Волосся пофарбувати і самій не важко, вдома». «Та на ці гроші можна місяць жити!» – журилася тітка Марія.
Аня каже, що на мить їй навіть стало соромно за своє марнотратство, а потім вона пройшла повз дзеркало, побачила там своє нове відображення — і зрозуміла: це її свято, її гроші, її волосся та її життя. Й іноді можна зробити собі приємне — раз в 40 років однозначно потрібно. Тому що ніщо так не прикрашає жінку, як щаслива посмішка та усвідомлення власної краси.
4. Захист власних прав
«Тобі більше за всіх треба, чи що?» – часто кажуть мені навколишні люди – друзі та знайомі. А мені лише хочеться жити в комфортному середовищі, яке ніби і гарантоване законом. Тому я ношу з собою рулон целофанових пакетів для собачників і наполегливо прошу їх прибирати за своїми вихованцями. І вимагаю в магазині вибити мені товар за вартістю, вказаною на ціннику, а не в 2 рази вищою, як на касі. І я маю на це право.
Коли керівник, з яким не заведено сперечатися, регулярно змушує затримуватися на роботі або працювати у вихідні (без оплати, звичайно), я не вважаю за потрібне це терпіти. Він краде мій час. «Так ти і без роботи залишишся, могла б промовчати», – шепочуть колеги. Але робота ж не від слова «рабство», так люди?
Нехай краще мене вважають конфліктним і незручним співробітником, якому пальця в рот не клади, ніж будуть регулярно співати дифірамби й навантажувати чужою роботою, тому що «я молодець». У мене є право на відпочинок, на чисті вулиці, на знижки, обіцяні акцією. І я планую користуватися цими можливостями, дотримуючись своїх обов’язків.
5. Якісне взуття
2 роки тому я купила собі зимові чоботи на натуральному хутрі за 4000 гривень, на які довелося відкладати гроші з двох зарплат. Даремно я чесно відповіла на питання матусь на дитячому майданчику, де і за скільки відхопила таку красу. Подружки тільки пхикнули від мого марнотратства, мовляв, виглядають чоботи класно, але в «дутиках» або угах теж можна зиму проходити, навіщо витрачатися?
Але до моїх 30+ років я вже зрозуміла, що якісне взуття — це не викидання грошей на вітер, а турбота про здоров’я. За ці 2 роки в своїх дорогих, але, головне, теплих чоботях, я ні разу не впала і не замерзла, а отже заощадила купу грошей на ліки проти застуди, зберегла спину та суглоби.
6. Замовлення клінінгу
У дитинстві кожна субота починалася з прибирання в будинку, тому 6-й день тижня я ненавиділа усією душею. Потім я довго жила сама і наводила порядок «під настрій», як би рідко він на мене не нападав. Після весілля мене почало мучити почуття провини за те, що господиня з мене така собі: по шафах в пошуках пилюки не лажу і добираюся з ганчіркою до люстри не частіше разу на рік.
А одного разу я плюнула на всі умовності, викликала клінінг і пішла з дому на 4 години. Повернулася і отетеріла: квартира блистить, сяє, дві феї чистоти по-доброму посміхаються, побачивши мою реакцію. Грошей було взагалі не шкода: я навіть за суму в 3 рази більшу такий порядок навести не змогла б. Тепер раз на місяць у мене генеральне прибирання.
Чоловік спочатку намагався заперечувати: «У тебе що, лапки? Сама не можеш поприбирати? Ось моя мама!..» Але коли побачив результат, зрозумів, що воно того варте. Свекрусі нічого не кажемо: її реакцію я можу передбачити без «Битви екстрасенсів», адже вона «трьох виховувала і все встигала».
7. Речі «не за статусом»
Зізнаюся чесно: колись мене теж смішили люди, які живуть невідповідно до своїх статків: купують новий айфон в кредит або спускають за вечір в крутому ресторані всю зарплату, а потім 30 днів харчуються в «Чікенхаті». З віком я зрозуміла: люди повинні мріяти та обов’язково потрібно намагатися мрії здійснювати, якими б безглуздими вони не здавалися збоку.
Моя колишня колега Світлана марила про норкову шубу. Вона їй снилася набагато частіше, ніж принц на білому коні. Світлана довго збирала та купила-таки заповітний хутряний аксесуар. І їздила в ньому на роботу в маршрутці, тому що водити авто вона не вміла, на таксі можна розоритися, а три зупинки на громадському транспорті — це не страшно. Всі жартували над Світланкою, мовляв, в норці по автобусах нерозумно тирлуватися, але вона була щиро щасливою. І не в хизуванні справа — у мрії.
8. Занадто просте/розкішне весілля
Здавалося б, тільки наречений і наречена можуть вирішити, як їм краще відсвяткувати день створення своєї сім’ї, але ні: злим язикам не догодиш. Ми з чоловіком не хотіли пишної церемонії, тому запросили тільки 12 найближчих людей, в тому числі батьків, і залишилися задоволені. Двоюрідні тітки й троюрідні сестри досі кепкують, що «на весілля ми грошей пошкодували» і періодично пригадують нам це.
Найкращий друг чоловіка, навпаки, організував бучне свято в найкращих традиціях. Навіть кредит узяв задля цієї справи. Але і його тепер підколюють за те, що «погуляв 3 дні, а платить 3 роки». У питанні весілля взагалі складно догодити громадській думці, тому краще навіть не намагатися і спиратися виключно на власні бажання.
9. Багато дітей/немає дітей
Складніше, ніж з весіллям, справи йдуть тільки з дітонародженням. Наші друзі, сімейна пара, не хочуть ставати батьками. Їм добре вдвох. «Егоїсти, думаєте лише про себе!» – картають їх батьки. Вони жадають побачити онуків, а Таня і Юра не планують їх їм дарувати. Друзів настільки замучили цими закидами, що вони просто взяли й придумали неіснуюче безпліддя. Тепер їх шкодують всі люди навколо. Але хоча б нічого від них не вимагають.
Водночас наявність більш як 3 дітей — теж постійний привід для пересудів, мовляв, куди людям стільки та чи знають батьки про засоби контрацепції. Навіть якщо багатодітні живуть в достатку, ніяких пільг не потребують, все одно люди ставляться до них з підозрою: ненормально це якось – 7 малюків в XXI столітті. Треба б двох-трьох, як у всіх. Різностатевих обов’язково, інакше неодмінно почуєте: «А за хлопчиком/дівчинкою коли?»
10. Небажання приймати гостей
Колись, коли ми з чоловіком жили в однокімнатній квартирі, мені зателефонувала двоюрідна тітка з незвичайним проханням. Мовляв, її дочка з чоловіком планують приїхати в наше місто на тиждень і хочуть зупинитися у нас. Я відмовила. Мало того, що з троюрідною сестрою ми бачилися кілька разів в житті й ніколи не були близькими, я просто терпіти не можу приймати гостей.
Так, я не суперова господиня, і мені багато разів нарікали на це ті, хто чекав від мене запрошення на чай або святкову вечерю. Мій дім — це моя фортеця, вхід до якої відчинений тільки для найрідніших — їм я завжди рада. Для всіх інших є безліч можливостей зустрітися на нейтральній території, не порушуючи нічиїх кордонів.
11. Байдужість до стандартів краси
Ідеали жіночої краси постійно змінюються, але нам нав’язують з кожного чайника, що зараз «в нормі», а що ні. Розмір одягу краще б 44-46, якщо менше, то «одна шкіра та кістки», якщо більше – «сідай на дієту». Підкачувати в залі краще сідниці – біцепси для чоловіків. Довге волосся – жіночно, «їжачок» на голові – фе, сивина – жах-жах. І потрібно носити сукні. І підбори. І бажано поєднувати.
Колись в моєму гардероби було багато спідничок та туфельок, зараз в основному джинси та кросівки, навіть влітку. Мені так зручно і комфортно. Мама охає, мовляв, ось колись ти була дівчинка-дівчинка, а тепер не зрозумій хто. Але зараз я відчуваю себе дивно жіночною в абсолютно будь-якому одязі, тому що для мене це внутрішній стан. А для вас?
А за які абсолютно нормальні речі дорікають вас близькі або чужі люди?
